ФІЗИКА ВЕДЕ ПО ЖИТТЮ…

Кожен шкільний учитель прагне виховувати прихильників предмету своєї спеціалізації. Принаймні не здригнеться рука над клітинкою шкільного журналу, щоб зробити відмітку про зразкове знання уроку, коли вдається почути від учня вичерпну та обґрунтовану відповідь. У середній школі села Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області Віталій Литус був в числі відмін­ників. Йому не було різниці про що з цікавістю розповідати на уроках. Треба довести теорему Піфагора – будь ласка, ось ускладнений варіант відповіді. «Косинуси», «котангенси» і навіть «молі» були в компетенції старанного школяра. Але найбі­льше пишався своїм вихованцем учитель фізики, бо бачив, що він часто вдається до експериментів, під час яких засвідчуються елементарні фізичні закони.

…На лузі неподалік невеликої річки Хоробра зібралась ватага хлопчаків, які перебувають в очікуванні випробування кордової моделі літака.

Віталій Литус перевірив монтаж оснащення літака, потім зробив кілька пружних витків пропелера. На диво присутніх почувся шум від роботи маленького мотора. Юний авіамоделіст швидко вибрав безпечну дистанцію, розтягуючи довгу міцну линву.

Невеликий літак почав виписувати в повітрі кола. За його підйомами та спусками ретельно слідкує Віталій. Певний огріх може коштувати цілісності нової кордової моделі. У хвилини такого польоту мимоволі кожен себе вважає пілотом, якому довірено штурвал. Це невід’ємна романтика покоління радянських школярів, які бачили себе якщо не космонавтами, то підкорювачами повітряного простору, підступних глибин.

Щоб мініатюрний літак піднявся в небо, потрібно було добре попрацювати. У комплекті «конструктора», який подарував тато Олександр, були заготовки деталей, що потребували додаткової обробки і точного монтажу. На це доводилось витратити не один вечір.

На відміну від своїх ровесників, Віталій Литус першим освоїв премудрості поводження з паяльником, бо почав чаклувати над схемами нескладних радіотехнічних пристроїв. Згодом вони з товаришем спілкувались по проводовому телефоні, який живився за допомогою гальванічних батарейок.

Важко передати емоції юного радіолюбителя, коли вперше вдалося за допомогою радіо­приймача почути відзвуки далеких передавальних станцій.

З особливим піднесенням Віталій Литус вивчав творчість свого земляка Івана Нечуя-Левицького, який народився в селі за кілька кілометрів від його рідної оселі. Його повість «Кайдашева сім`я» читалась, як мовиться, на одному подиху. В образі головної героїні Мелашки він упізнавав багатьох землячок. За твором вона була  невисокою, стрункою, гнучкою, гарною, мала тонкі чорні брови, «щоки червоні, як червоні яблука», «повновида, з тонким носиком». Гумористично-сатиричні вкраплення в одноіменному творі юним читачем також сприймались природно.

Багато друзів дивувались, мовляв, як Віталію вдається знаходити вільний час для рухливих ігор просто неба, бо ж постійно ретельно готувався до всіх уроків, участі в районних та обласних олімпіадах і брав участь у репетиціях шкільного духового оркестру.

До Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка Віталій Литус вступав з певною інтелектуальною підтримкою: власникам срібної медалі за успішне закінчення середньої школи надавались пільги для вступу. У викладацького складу престижного вузу не виникло сумнівів у доцільності прийому нового студента.

Навчання Віталія у Києві припало на складні часи, коли у дев’яностих роках частково було паралізовано автобусне сполучення на районних, обласних напрямках. Колишній студент пригадує, що від рідного села йому часто доводилось до міста долати два десятки кілометрів велосипедом. Свого «металевого коня» залишав у родича, а потім доступним автотранспортом діставався до столиці.

Під час навчання на  фізичному факультеті столичного університету Віталій Литус для написання дипломної роботи обрав специфічну тему: «Визначення характеристик нейтронного поля біля зовнішньої поверхні корпуса реактора ВВЕР-1000». Часті консультації з фахівцями у царині атомної енергетики згодом і визначили напрям застосовування фахових знань – 1996 року був прийнятий на посаду інженера-фізика теплофізичної лабораторії Хмельницької АЕС.

У дев’яностих роках на діючих АЕС  розпочались процеси запровадження у виробництві комп`ютерних технологій. Процеси модернізації почали втілюватись і на ХАЕС. До розробки програм, за допомогою яких покращувалась робота відділу ядерної безпеки,  причетний і Віталій Литус. З тих пір відбулось багато змін у діяльності його підрозділу. Кілька років тому Віталію Олександровичу було довірено керівництво відділом ядерної безпеки. Основним напрямком роботи працівників відділу є контроль за поводженням із свіжим ядерним паливом. Під час роботи реактора здійснюється технічний контроль за фізичними та тепломеханічними характеристиками активної зони. Велика увага спрямована на співпрацю з міжнародними інституціями, зокрема, і МАГАТЕ, бо Україна ратифікувала договір про нерозповсюдження ядерної зброї та використання ядерних матеріалів винятково у мирних цілях. На електростанції встановлена апаратура, за допомогою якої міжнародні експерти контролюють переміщення ядерних матеріалів. Під опікою Віталія Литуса також перебуває виробнича діяльність підрозділу в таких напрямках, як якість ядерного палива, його належне зберігання, використання, а також транспортування відпрацьованих ядерних відходів. Під час підготовки до чергової паливної кампанії на Хмельницькій АЕС Віталій Олександрович неодноразово брав участь у вхідному контролі тепловиділяючих збірок для діючих реакторів.

Відділ ядерної безпеки складається з лабораторії палива, теплофізичної лабораторії, ядерно-фізичної лабораторії. Тут трудяться справжні інтелектуали, які про ядерне паливо знають не лише з лекцій вузівських викладачів. За словами Віталія Олександровича, кожен його колега не зупиняється на досягнутому, бо виробнича діяльність у сфері забезпечення ядерної безпеки постійно стикається із реконструкцією та модернізацією, без якої неможливо успішно вирішувати складні галузеві завдання.

Багато спеціалістів електростанції знають Віталія Литуса як помірковану та врівноважену людину. Це не другорядні психологічні якості. Він завжди перебуває у творчому пошуку і до цього заохочує колег по роботі.

У багатьох людей склався певний стереотип оцінки тих, хто по життю змушений проводити складні математичні розрахунки на основі багатьох фізичних законів, мовляв, вони мають звужений світогляд. Віталій Олександрович на власному прикладі доведе, що не формулами єдиними живе людина, у кожного є місце і для романтики.

Десять років тому профспілкові активісти Хмельницької АЕС дали клич про організацію велопробігу між Нетішином та Кузнецовськом відстанню у 250 кілометрів. До когорти тридцяти учасників долучився і Віталій Литус. Акція була присвячена підготовці до пуску другого енергоблока ХАЕС та четвертого РАЕС. Вони зараз наді­йно експлуатуються. Про своєрідний велосипедний марафон залишились тільки приємні спогади.

Прихильність до здорового способу життя для Віталія Литуса стала аксіомою. Він часто влаштовує легкоатлетичні кроси від міста до проммайданчика електростанції. Коли випадає нагода, з сім’єю відвідує наймальовничіші місця нашої держави. Енергетик переконаний, що тільки позитивні емоції можуть налаштувати кожну людину на плідну працю.

Олександр Шустерук

Фото автора