Вхід

Від Хмельницького до Нетішина. Через Красилів.

 

Скільки можна лише про роботу? Офіційно свято податківців залишилося позаду ще з початком липня. Тому сьогодні не офіційна, а звичайна розмова із керівником Нетішинського відділення  Славутської ОДПІ Русланом Гілем.

-Звідки ви родом? Як ви опинилися в податковій службі? Що для вас означає ваша робота?

-Народився я в Тернопільській області, у Бучацькому районі – с. Стінка. Дитинство та юність минули у Вільхівцях Чемеровецького району, що на Хмельниччині. Після закінчення школи в 1992 році поступив у Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «облік і аудит». Постало питання працевлаштування. Спочатку чотири місяці пропрацював у податковій міліції. Зрозумів, що міліція не для мене. Потім, під час одинадцятимісячного перебування на посаді бухгалтера, з’ясував для себе, що хочу працювати у податковій службі. 10 лютого 1997 року я перевівся в обласну податкову на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб. Улюбленою роботою займаюся дотепер.

-Кому завдячуєте у житті з вибором професії?

Насамперед дякую батькам. І першому голові ДПА в області, на жаль, покійному Дикуну Вілену Миколайовичу. ...Мати – акушер. Вона вже на пенсії, але продовжує професійну діяльність. Батько працював у колгоспі. Зараз здебільшого на сезонних роботах, у сусідньому селі, на  кордоні з Тернопільщиною. Адже Вільхівці розташовані за 5 кілометрів від Збруча. 

-Що вам давалося найлегше, що найважче у новій діяльності?

-Прийшов у податкову службу, і одразу зрозумів, що це моє. Навіть не можу пояснити чому. Прийшов у цей відділ. Разом із колективом розпочав шлях до усіх досягень, що нині маю. Через три з половиною роки я очолив відділ. Пропрацювавши його начальником майже 5 років, отримав пропозицію очолити ДПІ у Красилівському районі. У березні 2007 року мені запропонували очолити податкову службу Нетішина. Я одразу ж погодився, бо це місто мені сподобалося ще в той час, коли приїжджав сюди з інспекторськими перевірками.

-Ваша сім’я – хто це?

-Дружина, син та дочка.

-Дружина працює?

-Ні, Тетяна поки доглядає за дитиною. Це вже не декретна відпустка. Хлопчикові чотири з половиною рочки.

-Як звати сина?

-Назарій. А доцю від першого шлюбу – Мар’янка. Їй буде вісім років. Проживає у Хмельницькому. Цього року учотирьох, їздили на море. У мене нормальні відносини із попередньою дружиною.

-Скільки днів присвятили відпочинкові? І де саме?

-Дев’ять днів. Це був Залізний порт. Херсон.

-Щороку вдається відпочивати на морському пісочку?

-Ні. Я більше полюбляю Прикарпаття, Закарпаття – санаторний відпочинок. У попередні роки відпочивав у Трускавці та закарпатській «Перлині Карпат». Можна навіть сказати, що подорожування – це моє хобі. Минулоріч сподобалося під час відвідин термального басейну у Берегово, цього року, на Першотравневі свята, влаштували собі автомобільний круїз Західною Україною: Хмельницький – Кам’янець-Подільський-Чернівці-Солотвино-Берегово.

-Окрім подорожей, мабуть, доводиться захоплюватися і тим, чим, зокрема,  захоплюються ваші діти…

-Мультики дивитися (усміхається). Син їх обожнює. Його улюблений – «Бембі», про оленятко. Полюбляє також «Качині історії», «Том і Джері», «Ну, постривай!», часто переглядаємо мультик «Братик-ведмежатко».

-Уявляєте у майбутньому свого сина податківцем?

-Податкова служба це нелегка служба, - хочу сказати. Від нашої діяльності залежить досить багато. Як ми спрацюємо, які надходження забезпечимо, таким чином місцева влада і відповідні органи зможуть здійснювати необхідне фінансування. А це своєчасно виплачені пенсії й учительська зарплата, це забезпечення інших благ, адже згідно зі статистикою відомо, що 80 відсотків бюджету забезпечує саме податкова служба. Стосовно Нетішина – ця цифра, мабуть, ще вища. ...А на рахунок сина-податківця - він сам вирішить свою подальшу долю (усміхається).

-Коли ви прибули до цього міста, у вас були плани, якою зробити цю службу тут? Що вам вдалося? Що це попереду?

-Коли я приїхав сюди, перше завдання, яке поставив перед собою, це налагодити зворотній зв’язок із платниками податків. Щоб будь-який платник до податкової йшов із задоволенням. А якщо виникають якісь запитання, то щоб він знав, що може звернутися до будь-якого інспектора й отримати обґрунтовану якісну і вичерпну відповідь. На сьогодні багато що вдалося. Двері для платників завжди відчинені. Особисто я не розділяю дні на прийомні та неприйомні. Завжди готовий вислухати. Навіть, коли я зайнятий – прийшов відвідувач, кажу: «Проходьте, присідайте…». Якщо мені якісь нюанси справи невідомі, викликаю спеціалістів, вивчаємо законодавство. Якщо одразу не можемо дати відповідь, вивчаємо питання колегіально, - і платник отримує її згодом. Консультуємо також по телефону.

Питання бувають різні - адміністрування ПДВ, податок на прибуток, нарахування плати за землю тощо. 

-Яким ви були в дитинстві? Ким себе бачили?

-Якби я жив у місті, неодмінно став би вправним футболістом. Дуже вже полюбляю цей вид спорту. І досі, як якийсь цікавий футбольний матч, поспішаю переглянути. Чемпіонатові України наразі менше уваги, а от єврокубкові матчі не пропускаю.

-То новий футбольний канал вам у нагоді?

-Клас! Щоправда більше до вподоби прямий ефір, але зважаючи на міжсезоння, його просто потрібно дочекатися.

-Учора, до речі, у прямому ефірі транслювали товариську зустріч «Шахтар» - «Бенфіка»…

-Не знав, але результат мені відомий. 0:2…

-Повернемося до Вашої дитячої мрії. Виступали за місцеву команду?

-Грав. І за колгосп. І за школу. Наша шкільна команда старшокласників, капітаном якої я був, вперше в історії виграла кубок району. По пенальті. Я вирішальний гол забив. Це так пам’ятно. Мене вчитель фізкультури по полю на руках носив. Ми відкрили рахунок. Через хвилину пропустили. Надалі і основний і  додатковий час минув без голів.

-Які людські риси вам імпонують?

-Наполегливість, працелюбність, відповідальність. Відповідальне ставлення до того, чим займаєшся, мабуть, головне.

-Ви за гороскопом хто?

-Двічі бик (усміхається). Народився у рік Бика і час Тільця. Так що впертість мені притаманна.

-Легко Вам мати друзів?

-Легко. Як товариш, я надійний, ніколи не підведу.

-Частіше просять Вас чи даєте Ви?

-Якщо я маю можливість чимось допомогти, я не відмовлю. Навіть якщо це не товариш, а хороший знайомий.

-Який найнесподіваніший сюрприз у Вашому житті?

-Найбільшою несподіванкою стало, коли мені запропонували очолити ДПІ у Красилівському районі. Ця звістка застала зненацька. Біля семи вечора зателефонував мені по внутрішньому голова, поспитав, чим я займаюся, і запросив до себе.

-Як звали керівника обласної податкової служби?

-Романов Іван Леонідович. Зараз він директор департаменту ДПА України. Професіонал своєї справи.

-Хто тепер керує обласною податковою? Ви раніше працювали з цією людиною?

-Кацан Михайло Богданович. Він працював першим заступником. Ідея призначити мене начальником податкової служби Нетішина належала саме йому.

-…Скільки не працюй, а шлунок не обманеш. Що полюбляєте?

Українську кухню. Насамперед борщі. Але до їжі не вибагливий. Подобається домашній оселедець, який готує дружина. А вже по-справжньому святкове меню та атмосфера, коли Різдво, Великдень! Обов’язково їду до своїх батьків…

Богдан Фединчук


 





ВідмінитиДодати коментар


 


iFruite

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!