Хтось назвав архітектуру музикою, що застигла. І в цьому визначенні є головна складова архітектурного мистецтва – можливість зупиняти красу форм на десятиліття, а то й віки. Як приміром, крізь століття прийшла до нас неперевершеність стилю Софії Київської, ландшафтна приземленість Замкової гори в Острозі, легка патріархальність маєтку в Самчиках, гармонійність величі і легкості у стилі Кам’янця-Подільського.  Зрештою і наше місто має столітню пам’ятку – старий млин. Ці знані споруди - результат діяльності людей, які займаються організацією простору за принципами краси, користі, надійності.

На Хмельниччині вже понад 45 років функціонує відділення Спілки архітекторів України, яке об’єднує майже сорок творчих осіб з Кам’янця-Подільського, Хмельницького, Шепетівки, Деражні та Старокостянтинова. Це люди, чиї творчі фантазії  поєднуються з функціональ­ністю споруд чи ландшафтних рішень, які ми маємо можливість спостерігати у повсякденному житті. Приміром, музей Островського в Шепетівці, що занесений до пам’яток ЮНЕСКО, має «хресних бать­ків», серед яких заслужений архітектор України хмельничанин В.М.Суслов. Місто Нетішин також з’явилось  з благословення групи архітекторів Діпромісто. І в його архітектоніці  є закономірність, функці­ональність будівель, своя родзинка.

Саме сюди на збіглому тижні прибули представники Хмельницької обласної організації Національної спілки архітекторів України (на знімку внизу), аби представити на суд нетішинців творчий доробок, що вже втілився у градобудівництві різних міст, або ж чекає, щоб втілитись у камені, ландшафтному               дизайні тощо. Принаймні багатьом енергетикам відома будівля сервіс­ного центру ВАТ ЕК «Хмельницьк­обленерго» у обласному центрі. Втілений проект висунуто на здобуття Державної премії України в галузі архітектури містобудівною радою та Управлінням містобудування і архітектури Хмельницької облради. Над цією оригінальною спорудою працював архітектор Віктор Володимирович Дунаєвський,  інженер-конструктор Микола Антонович Дубровський, дизайнер Олександр Миколайович Бердянських та ряд спеціалістів інших напрямків.

Голова правління Хмельницької організації НСАУ Сергій Іванович Козак, представляючи колег, зауважив, що спілчани популяризують культурне надбання Поділь­ського краю, беруть активну участь у роботі містобудівних рад, проводять розширені правління з важливих архітектурних проблем, організовують творчі виставки. Нинішня – у надзвичайно гарному місті Нетішин. Привітав з відкриттям виставки гостей мер міста О.Є.Смишляєв, головний архітектор Нетішина Л.М.Керницька, директор міського краєзнавчого музею О.В. Кононюк та інші.

На планшетах присутні мали можливість побачити зразки архітектурних витворів хмельничан. Зокрема архітектори Віктор Олексі­йович Кривов та Ірина Михайлівна Дунаєвська є «родоначальниками» церкви святої Покрови в Теофіполі, за кресленнями Олега Миколайовича Грабовського споруджено центральний мікрорайон в Хмельницькому. Віктор Матвійович                               Панасюк є автором пам’ятного знака воїнам афганцям у обласному центрі. Працівники інституту «Хмельницькагропроект», в числі яких чимало членів НСАУ, стали хресними батьками санаторно-курортного центру «Сатанів».

На виставці мав можливість поспілкуватись з шепетівчанином Миколою Івановичем Бондарцем. 1975 року він закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. До вересня 1977 р. за направленням працював в інституті Донпромбуд НДІпроект. Військова служба його також пройшла у військовому проектному  інституті. З вересня 1979 р. по листопад 1983 р. працював в інституті «Донецькпроект» старшим архітектором. У листопаді 1983 р. Микола Іванович призначений головним архітектором м. Шепе­тівки.  Він автор проекту   герба та хоругви  Шепетівки, пам’ятного знака з нагоди 400-річчя першої письмової згадки  про  місто. За його кресленнями реконструйовано площу перед заводом «Радар», привокзальну площу, центральну міську площу з парком «Слава»  в районі  Будинку культури, центральний меморіал з Вічним вогнем тощо. Він розробив проект детального планування житлових районів та мікрорайо­нів міста з розробкою центральної частини м. Шепетівки, проекти садово-городніх това­риств міста, районів малоповерхової забудови, централь­ної частини проспекту Миру, що склали основу гене­рального плану міста. Але, як сам вважає, головні його творчі роботи  на Донеччині – це амфітеатр на 5 тисяч місць з ареною на воді у            Донецьку; будівля адмінкорпусу   заводу ім. Ленінського комсомолу;  лабораторний корпус відділення  АН України; Школа міліції; 16-поверховий житловий будинок для праці­вників міністерства вугільної промисловості. А ще він автор            проекту санаторію Міністерства Оборони СРСР у Владивостоці;  терапевтичного корпусу 302-го військового  госпіталю у Хабаровську, за яку  отримав заохочувальну   премію  та  диплом Всеросійського конкурсу проектів молодих архітекторів; дитячого садка-ясел в Хабаровську.

Він делегат з’їзду архітекторів  України, автор багатьох інших цікавих робіт. Зараз роботи архітектора затребувані і у чималій пошані у виконавців робіт.

Кілька слів розповів Микола Іванович і про колегу, - головного архі­тектора Шепетівського району           Володимира Богдановича Лашківа, також члена Хмельницької організації  НСАУ. Він автор проекту пам’ятника на могилі Героя            Радянського Союзу В. Шарова у                             с.Білокриниччя, Свято-Дмитрівської церкви у с.Судилків, пам’ятників на могилах воїнів-визволителів та полеглим у роки Великої Вітчизняної війни односельцям у селах  Серединці та Сошки, співавтор   генерального плану забудови смт. Гриців, схем пла­нування територій Чотирбоківської, Ленківецької, Коськівецької, Серединецької сільських рад тощо.

Присутні із задоволенням констатували, що Нетішин має чітку побудову, гарно використовує ландшафт, не захаращений спорудами, що «випадають» з загального ансамблю. І у цьому немала заслуга працівників архітектурного відділу Нетішинського міськвиконкому на чолі з Любов’ю Миколаївною Керницькою (на знімку вгорі). Голові правління Хмельницької організації НСАУ була  вручена книга «Нетішинських   талантів дивоцвіт», як приклад того, що ця земля багата на творчих осіб різного спрямування.

Хочеться, щоб застигла музика архітектури радувала усіх нас довгі роки.

Віктор Гусаров

№27, 2009