Вхід

Повернення

 

Ось і рідне село. І тривога і спокій

в нестійкій рівновазі. Куди похитнеться важіль?

Я не був тут приблизно з дванадцяти років.

Скоро тричі дванадцять в життєвім моїм багажі.

Мимо парку в багрянці осіннього півдня,

мимо школи, де вікна у світ голубі,

мимо хати із флюгером, схожим на півня,

йду на цвинтар спочатку загоїти біль.

Все було недоречно. То вуз, то Кохання!

І ось так непомітно злетіли літа,

дочекався, аж поки не стало погано,

поки нікуди стало від себе тікать.

Мамо, думаєш: он який! Мамо,

розумієш- життя... Не стачає хвилин.

Я прославився  добрими в світі ділами,

а у тебе ось тут, на могилі, полин.

Посадить квіточок? Не зійдуть- не пора.

Прополоти полин? Чи здолаю гіркоту?

Щоб тепер не зробив - мішура, мішура.

Позітхають старі. Молоді рознесуть анекдоти.

Побував. Відлягло. Повертаюсь лицем до життя,

повертаю в село, де було і тепло і завія.

...Жовте листя летить, як моє каяття,

котре й висловить добре не вмію.

Віктор Гусаров


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!