Вхід

Колії життя

КОЛІЇ ЖИТТЯ

Заступник начальника транспортного цеху ХАЕС О.М.Кисельов шістнадцять років очолює підрозділ залізничників, брав участь у його створенні. У Олександра Миколайовича хороші органі­заторські здібності,  та й професійного досвіду не позичати, бо поріднив себе із залізницею після закінчення школи у рідному селі Маків Дунаєвецького району Хмельницької області. Диплом залізничника одержав у Чернігівському технікумі залізничного транспорту.

До 1990 року ХАЕС не мала у  підпорядкуванні залізничного транспорту. Із доставкою необхідних вантажів допомагали залізничники УБ ХАЕС, у колективі яких працював і О.М.Кисельов. Але специфіка виробництва на електро­станції вимагає постійного виконання складних технологічних завдань. Процеси  налагодження, реконструкції, модернізації тривають як під час ремонтних кампаній, так і у міжремонтний пе­ріод. Для цього потрібна велика кількість запасних деталей, нового обладнання, які вигідніше доставляти залізницею. Існують  вантажі, транспортування яких передбачене тільки спеціальними вагонами та платформами. Відповідальною роботою завжди вважається постачання на електростанцію свіжого ядерного палива. Саме ці чинники спонукали атомників на створення залізничного цеху. Для О.М.Кисельова випало вирішувати дві проблеми – підбір кваліфікованих працівників та придбання транспортних засобів. Серед перших у штат були зараховані машиністи В.Б.Іванов, С.Л.Форсюк. Вони й зараз виконують складні виробничі завдання.

Після об’єднання всіх транспортників в один цех принципи роботи залізничників не змінились. Правда, збільшилась відповідальність за своєчасність виконання низки транспортних операцій. Тепер треба обслуговувати два енергоблоки, тобто брати участь у двох ремонтних кампаніях щорічно.  Графік  ущільнений, але О.М.Кисельов добре знає професійні можливості кожного свого працівника і робить все для того, щоб кадри у відповідальні моменти були розставлені якомога ефективніше.

Пригадую, декілька років тому готував для газети кореспонденцію про діяльність залізничного цеху. Виникло бажання дізнатись про кількість вантажів, які залізничники доставили на ХАЕС від початку створення цеху. Це  зацікавило й Олександра Миколайовича. Посиділи, порахували. Вийшла, як мовиться, досить солідна цифра. А коли розділили її на вагони, то утворився ешелон завдовжки від Нетішина до Кузнецовська. У станційних залізничників є всі шанси таку віддаль подвоїти, бо з пуском другого енергоблока кількість транспортних перевезень значно зросла. Не за горами завершення будівництва й третього енергоблока.

- Що спонукало вас обрати фах залізничника? - поцікавився  у О.М.Кисельова.

- Мої батьки працювали на цукровому заводі. Тато, Микола Захарович, автомобілем доставляв різні вантажі. Він чомусь не хотів, щоб сини стали шоферами. Коли мій старший брат Володимир після закінчення школи заявив, що піде вчитися на залізничника, батько лише підтримав такий вибір. Згодом благословення одержав і я.  

    Біля села, в якому народився і виріс Олександр Миколайович, немає залізниці. Вперше передзвін на стиках рейок хлопець почув під час кількаденної подорожі всієї сім’ї у пасажирському потязі на батьківщину батька - Мордовію. Тоді зібралася вся велика родина Кисельових, яку розкидала доля по всіх закутках Радянського Союзу. Це були міцні обійми, сльози радості, гучні тости. 

   Після закінчення технікуму не став неспо­діванкою для Олександра вердикт військкомату - залізничні війська. На початку строкової служби довелось ціною власних мозолів пізнати премудрості будівництва залізничних колій. Схильність до аналітики юнака з Хмельниччини стала приводом для його зарахування старшим диспетчером першого залізничного корпусу. Олександр Кисельов мав допуск до секретної інформації про переміщення залізницею стратегічних вантажів у багатьох напрямках Радянського Союзу. Армія стало хорошою школою для формування справжнього фахівця. Принаймні набутий досвід став у пригоді Олександру Миколайовичу під час організації залізничного цеху. Але в житті випало займатись не лише залізничними справами. Був період, коли тимчасово довелось перекваліфікуватись на будівельника. Кисельов брав участь у зведенні житлового будинку, який швидкими темпами споруджувався для енергетиків Добротворської ДРЕС.   

До  Нетішина  О.М.Кисельов приїхав 1982 року. Лише тут він зрозумів, що його знання і практичний досвід стануть у пригоді. Першим важливим об’єктом , що був споруджений на території проммайданчика, стала пуско-резервна котельня. Саме для її потреб залізничники доставили перші вісім цистерн мазуту. Згодом прийшла  черга  для  транспортування дуже важких і негабаритних вантажів.         

Одночасно зі спорудженням ХАЕС тривало будівництво міста енергетиків. Багатьом працівникам довелось тулитись у гуртожитках. Тоді О.М.Кисельов не мав можливості перевезти свою сім’ю із Кам“янця-Подільського. Одного разу до нього навідалася дружина із трирічним сином Ярославом. Дитина побачила велику гору намитого піску і заявила, що від тата нікуди не поїде, бо тут є де бавитися. Нині прийшла черга на нетішинському піску бавитися й сину Ярослава: торік Олександр Миколайович став дідусем. На честь такої важливої події  на дачній ділянці посадив фруктовий сад. Тепер Андрійко буде завжди знати вік дерев, бо вони ровесники.     

Часто справами Олександра Миколайовича цікавиться  рідний брат Володимир, бо може зарадити не тільки добрим словом, а й профе­сійною порадою. Він працює головним інженером Львівської залізниці. Брат підтримав бажання Олександра здобути вищу освіту, яку досвідчений залізничник отримав минулого року.

Цьогоріч на ХАЕС знову необхідно буде провести дві ремонтні кампанії. До відповідальних робіт ретельно готуються всі виробничі підроз­діли. О.М.Кисельов зараз, як мовиться, мізкує над тим, як залізничні перевезення провести надійно і своєчасно.  Техніка буде справною, люди не підведуть.

Олександр Шустерук

квітень 2006


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic