Вхід

Особливості нетішинської риболовлі

 

 

 

 

Рибалки люди витривалі… Хто сумнівається у цьому, нехай спробує у дощову погоду, стоячи по пояс у воді  з вудкою в руках, чекати заповітного покльову. Такі екстремальні умови, звичайно, не кожному під силу. Та  й  без  терпіння  нічого  брати в руки рибальське приладдя.

Працівники ХАЕС, що минулої суботи вийшли на спортивну риболовлю, яка  відбулася  на  дренажному каналі ставка-охолоджувача, звичайно,  не  потрапили  в екстремальні умови, бо погода виявилась більш-менш  сприятливою:  було похмуро але без дощу.

Бувалі рибалки до змагань готувались заздалегідь. Принаймні більшість з них вечір присвятили чаклуванню над прикормками та наживками. Все робилось за перевіреними рецептами.

Щоб риболовля стала вдалою, потрібно було насамперед виконати одну “процедуру”: не проспати на автобус, який мав відправитись о 5 годині від спортивного комплексу.

Берег каналу водосховища заполонила ватага відважних романтиків, які заради вдалого кльову, здатні сидіти непохитно не одну годину. Згідно з правилами змагань, можна ловити лише на одну вудочку. Але, як мовиться, запас біди не чинить. Більшість рибалок взяли з собою по дві-три вудочки (всяке може трапитись, а перемогти є велике бажання).

Розпочалось традиційне жеребкування. Витягнув номер – і маєш право володіти частиною суші завдовжки п’ять метрів. Через декілька хвилин погляди 79  рибалок спрямувались на поплавки.

Проходить година одвічних очікувань. А трофеями так і не пахне.

- Перед виїздом подивився на  барометр:  атмосферний  тиск впав. Риба стала пасивною, - оці­нив ситуацію один із рибалок.

І ось нарешті судді повідомляють приємну новину про перший улов. Це  має  додати оптимізму. Але він розвіявся, як вранішній туман. У більшості учасників поплавки стоять непорушно. Не  виправляє  ситуацію й часте засипання прикормки. Дехто експериментує із частою зміною типу наживки. Але марно.

-  Рибу треба обманути, - дає слушну  пораду  головний  суддя змагань Сергій Онищук.

Однак виявляється, що риба хитріша за рибалок.

Автор цих рядків у своєму 8 секторі також уже встиг наекспериментуватись. А поплавок немов постамент…Пригадалася одна порада досвідченого рибалки про те, як можна зловити білого амура. Треба на гачок одягнути квітку конюшини і збільшити вагу грузила. Голодна рибина повинна поласувати конюшиною. А де її знайти? На березі її немає, покидати сектор заборонено правилами. Допомогла колега, відеооператор телестудії Тетяна Тарасюк, яка старанно фіксувала на відеоплівку найцікавіші  моменти  риболовлі. Вона  на моє прохання знайшла на території рибгоспу конюшину.

І з новою наживкою поплавок продовжує нудьгувати…

До завершення змагань залишаються лічені хвилини.  Біля 4 сектора пожвавлення: провідний інженер інспекції відділу охорони праці Петро  Ваник  витягнув   невеликого  коропа.  Від  такого  успіху   він аж розхвилювався. Ось лунає повідомлення про завершення спортивної  риболовлі.  Є нагода поспілкуватись із володарем трофею.

- Звідки родом?

- Народився у селі Монилівка Зборівського району Терно­піль­ської області.

- Рибалите, напевно, з дитинства?

- Та ні. Захоплення прийшло, коли почав працювати на ХАЕС. Ось   уже   двадцять  років цим займаюсь. І чимало друзів мають таке ж хобі.

- Який найбільший результат?

- Короп  більше  восьми кілограмів.

А тим часом організатори змагань усіх учасників запрошують на офіційну церемонію зважування впійманої риби. Просто аж кортить побачити сьогоднішніх героїв.

Так, на спортивних змаганнях можна стати героєм, впіймавши навіть чотирнадцятиграмового (розміром із мізинець) окунця, як це зробив Станіслав Ігнатов. Найменший улов. Але за нього передбачений приз – пластикова вудочка.

Голова спортивно-масової комісії профкому Степан Пенчук, член цієї ж комісії Євген Стасюк, голова клубу рибалок-аматорів ХАЕС  Сергій  Онищук  ретельно зважують  впійману  рибу. Короп  Петра Ваника має 207 грамів. Це третій  результат.  У працівника енергоремонтного  підрозділу Павла Антонюка карась примусив стрілку  ваг  зупинитись  на  позначці 249 грамів. А найбільший улов у працівника  електроцеху  Юрія  Савченка – 312 грамів. Переможці одержують свої призи.

Хто сказав, що риболовля – заняття суто чоловіче? На змаганнях у визначених секторах із вудками мужньо рибалили керівник групи інформації відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Ірина Діордієва, працівниця енергоремонтного підрозділу  Світлана  Корецька, інженер відділу  міжнародної праці і технічної допомоги Ірина Сухомлин, інженер-лаборант промсанлабораторії Олена Прокопенко, Дарина Наумук. За  їх  “подвиг”  призи  та­кож не забарились.

- Нумо всі до казана, - радо за­прошує заступник начальника відділу охорони праці Сергій Романко, який на всіх змаганнях із спортивної риболовлі  готує неперевершену уху.

Смачна страва сприяє хорошій розмові. Тут спогади про  вдалі  вилазки  на  природу, про  кілограмові  трофеї і, звичайно,  анекдоти. А їх у кожного рибалки цілий “арсенал”.

Під час дегустації улюбленої рибальської страви спілкуюсь із головним суддею змагань Сергієм Онищуком.

- Які враження?

- Не зважаючи на те, що риба виявилась примхливою, свято для рибалок вдалося. Переконаний, перемога не головне. Набагато важливішим є активний відпо­чинок, забарвлений азартом. Проведення цього заходу відбулося за сприяння адміністрації та профкому ВП ХАЕС. Багато орга­нізаційних питань довелось вирішувати заступнику головного інженера по загальностанційних об’єктах Геннадію Панасенку, за­ступнику голови профкому Сергію Ростовцеву, начальнику гідротехнічного цеху Віктору Турицькому, начальнику дільниці біомеліорації Леоніду Шиндеру та ін. Хочу подякувати  й  суддівській  колегії,  що активно працювали у секторах. Тепер будемо чекати наступної спортивної риболовлі із кращими результатами.

Примхливі коропи , карасі, окуні ще стануть трофеями…

Олександр Шустерук

серпень 2007


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!