Вхід

Воскресили нашу пам’ять

 

Минулої суботи на Хмельниччині побував Президент України Віктор Ющенко і взяв участь в урочистостях, присвячених  360-річчю Пилявецької битви. Ця переможна битва (1648 р) української армії, очолюваної Б. Хмельницьким, проти польського війська під Пилявцями  ( тепер с. Пилява Старокостянтинівського р-ну) стала прологом блискучих перемог, внаслідок яких національно-визвольний рух охопив всю Україну і завдяки яким були звільнені з-під влади шляхетської Польщі Київське, Брацлавське, Чернігівське і частина Подільського воєводств.

«11 (21) вересня 1648 року розгорілися бої за греблю на р. Іква, яка відкривала доступ до табору Б. Хмельницького. Кидаючи в бій щоразу свіжі козацькі резерви, Хмельницький вимотував сили шляхти на ікавській   «гребельці»,- зазначає С. Лях на          сторінках малої енциклопедії  «Українське козацтво». -Лише  застосовуючи виснажливий обхідний маневр кіннотою і кинувши у бій кілька тисяч чоловік, поляки могли, ціною значних жертв, оволодіти греблею і створити невеликий плацдарм на правому березі Ікви».

«День 12(22) вересня пройшов у герцях. Тоді ж на з’єднання з             Богданом  Хмельницьким підійшла  Буджацька орда - чисельністю близько 20 тис. вершників. Орда не була Хмельницькому потрібна для бойових дій, - як зазначає історик                І.Крип’євич,- склад українських полків був численний і якісний, але появу цього невеликого татарського загону Хмельницький використав як моральний фактор. Він наказав привітати прихід татарського війська пострілами з гармат, знаючи, що приверне таким чином увагу «шляхетського війська».

13 (23) вересня 1648 року Богдан  Хмельницький розпочав бій. Українські полки великими силами вирушили проти польської шляхти. Ішли з двох напрямків. Першими завдала удару шляхетська кіннота. Витримавши потужний натиск ворожих хоругв, українська піхота за підтримки артилерії розпочала контрнаступ. Козацькі полки швидко оволоділи греблею, перейшовши на лівий берег і почали шикуватись у бойові порядки. Не витримавши натиску і піддавшись всезростаючій паніці, польські війська почали безладно відступати. Під вечір у гонитві за ворогом українська піхота дійшла до перших рядів польського табору…

 Блискуча перемога української армії в Пилявецькій битві мала велике воєнно-політичне значення. Польську армію було розгромлено. Було звільнено Волинь і Поділля, створились сприятливі умови для визволення всіх західно-українських земель.

Після культурно-театралізованого дійства, яке відбулося  на місці  Пилявецької битви за участю делегацій майже з усіх регіонів України, президент відвідав Державний історико­- культурний заповідник «Меджибіж» ( Летичівський   район), де ознайомився з музейною експозицією, присвяченою пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років.

Масштабна музейна експозиція площею понад 500 кв.м. умовно поділяється на шість окремих розділів, кожен з них складається з скульптурної композиції, речових експонатів, копій архівних документів (використано близько 400 документів), фотоматеріалів. Роз­ді­ли мають художньо-просторові композиції, які об’єднані у одне ціле.

Експозиція розпочинається екскурс­ом у 30-ті роки ХХ століття та розкриває радянську політику насил­ьницької колективізації, яка супроводжувалася примусовим записом селян до колгоспів, з одночасним вилученням майна та розкуркуленням.

Художньо-просторовий комплекс «Колективізація» представлений скульптурною композицією, насичений речовими експонатами: сільськогосподарським знаряддям, предметами побуту, документально-ілюстрованими матеріалами. Зокрема, копіями державних  постанов та рішень.

Наступний експозиційний комплекс рокриває сутність тодішнього колгоспного устрою та організовані «зверху» непомірні хлібозаготівлі, що стали причиною майбутнього голоду.

Скульптурна композиція «чорна дошка» образно передає трагічні події того часу. Головним інструментом реалізації політики насильницької колективізації стали репресії. Проведено масове відселення заможних селян та тих, хто виявив будь-який супротив владі.  Це підтверджують копії постанов по паспортній системі, справи про виселення до Сибіру й Казахстану, документи про відправлення до таборів. Депортацію ілюструє художньо-просторовий комплекс, який представлений скульптурною композицією. Ще одним кроком, що призвів до масових репресивних заходів, став так званий «закон про п’ять колосків»- Постанова про         охорону державного майна 1932 року.

Репресії викликали масовий опір селянства, який був жорстоко придушений. Представлені документи свідчать про «Волинки» на Шепетівщині, Славутчині та Ляховецькому районі, про хвилювання серед         селян Волочиського та Дунаєвецького районів, реакцію на цей опір органів влади. Подібна сталінська політика призвела до масового  зубо­жіння на селі та голоду 1932-33 років.

Повідомлення про продовольчі труднощі надходили з усіх куточків нашого краю, особливо Деражнянщини, Полонського, Красилівського, Летичівського Старокостянтинівського та інших районів. Документи свідчать про опухання людей, факти смерті та людоїдства, появи маси безпритульних дітей. Кричущим підтвердженням жахливого голоду слугують метричні книги тих років. В експозиції представлені копії метричних книг лише двох сіл Красилівщини (Орлинці та Рубянка), які фіксують десятки смертей селян від голоду. Такі підтвердження й у спогадах людей, які пережили голод. Хмельниччина впродовж 1932-1933 років втратила  більше 34 тисяч осіб.

Пам’ять про трагедію підкреслює остання композиція, яка носить символічну назву «Молитва за Україну». Цей експозиційний комплекс поєднує минулу трагедію Голодомору із сьогоденням, коли через роки забуття вшанована пам’ять про жертви тих жахливих років.

Над створенням музейної  експозиції працювали: автор концепції - головний художник, заслужений художник України, член Національної спілки художників  України Микола Мазур; автор скульптурних груп- заслужений художник України, член Національної спілки художників України Богдан Мазур, а також - Олександр Гуменчук, Олег Бобровський - члени Національної спілки художників України. Графічний дизайн виконала Оксана Мазур. Директори проекту: Галина Фурманчук та Володимир Микитюк.

Увіковічнення пам’яті мільйонів українців у музейній експозиції -  збереження пам’яті про них для прийдешніх поколінь - наш святий обов’язок. Активно долучилися  та надали посильну допомогу у     створенні експозиції голова обл­держадміністрації Іван Гавчук,    заступник голови Микола Вавринчук, голова обласної ради Іван Гладуняк, депутати обласної ради,   голови районних державних адміністрацій, міські голови, голови    районних, селищних та сільських рад, керівники підприємств, та            приватних структур, громадяни України.

Віктор Войковський,

науковий співробітник міського краєзнавчого музею

жовтень 2008


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!