Якщо запитати працівників ХАЕС про те, який підрозділ на електростанції найголовніший, однозначної відповіді не дасть ніхто. Всі системи взаємопов’язані, як у механічному годиннику. Одними опікуються реакторники, гідротехніки, електрики, іншими – турбіністи, третіми – хіміки, і так далі. Працівникам турбінного цеху належить велике технічне господарство, яке в основному сконцентроване у машинному залі. Кожен працівник, як мовиться, із заплющеними очима може швидко дістатись до закріпленого за ним обладнання. Для учасників же численних делегацій, які навідуються на електростанцію, турбінне відділення здається велетенською “колекцією” металевих конструкцій. Незабутнє враження на відвідувачів справляє турбіна, вага якої із повною комплектацією складає майже п’ятьсот тонн.

- Кілька років тому з екскурсією до машзалу завітали рівненські депутати,- пригадує заступник начальника турбінного цеху по роботі з персоналом В.Б.Рубас,- першим їх проханням було подивитись на турбіну, що “з гуркотом рухнула вниз, змітаючи все на своєму шляху”. Таке уявлення про стан справ на ХАЕС склалось у багатьох після публікації “сенсаційної” замітки в одній львівській газеті. Це була лише фантазія газетярів, але резонанс від неї був великий. Нам довелось переконувати гостей, що описаних у газеті випадків ніколи на ХАЕС не було,  - роботою обладнання опікуються справжні професіонали, за плечима яких фахова освіта і багаторічний досвід.

  Протягом двадцятип’ятирічного функціонування турбінного цеху тут добре відпрацьована система підбору кадрів. До відповідальних робіт допускаються лише “загартовані” на експлуатації та ремонтах працівники. Молоді спеці­алісти після вузів, як правило, свою трудову біографію розпочинають машиністами-обхідниками турбінного устаткування. На такій посаді вони зазвичай працюють де­кілька років, а, потім мають конкретними справами довести, що турбінне господарство знають “як свої п’ять пальців”. І лише тоді  відкривається дорога для інженерних посад.

Нині спеціалістів для турбінного цеху готують у вузах Києва, Севастополя, Вінниці, Одеси. І коли  випускники переступають поріг турбінного відділення, їх налаштовують на те, що навчання починається знову.

У колективі турбіністів гордяться своїми фахівцями. Принаймні є й такі, що подолавши вершини теоретичних знань та практичного досвіду в своєму цеху, займають відповідальні посади на електростанції. Начальниками зміни станції сьогодні працюють колишні турбіністи Б.М.Джичка, О.М.Василик.

  У турбінному цеху поряд із молодими колегами працюють ветерани виробництва, що добре пам’ятають період становлення підрозділу, коли першому начальнику А.С.Березюку було довірено підбір кадрів. Свій  трудовий  шлях тоді розпочали В.П.Кунець, Т.С.Корнієнко, Л.Є.Янків­ська, С.В.Красавчиков, В.П.Ревякін. Робота у ті роки мала певні особливості: тривали будівельні та монтажні роботи на першому енергоблоці. Доводилось багато уваги приділяти контролю діяльності підрядників у машзалі, перевіряти відповідність технологічної документації. Великим серйозним випробуванням для турбіністів став фізичний пуск першого енергоблока. Довелось, як мовиться, добре попотіти й недоспати, аж поки все обладнання „притерлось”. Це було хорошою школою для працівників, які на той час мали як правило досвід експлуатації турбінного обладнання теплових електростанцій. На АЕС існує своя специфіка.

  Складні виробничі завдання доводилось вирішувати начальникам  турбінного цеху, які у різні роки очолювали цей підрозділ - М.О.Луцику,   В.В.Єпіхіну,  В.А.Кормиліцину, К.Є.Горбачову. Найдовше   підрозділ очолював Є.М.Григоров.  Саме  йому випало налаштовувати колектив  на успішне проведення пусконалагоджувальних робіт на другому енергоблоці. У турбінному відділені №2 було проведено великий об’єм монтажу тепломеханічного обладнання і трубопроводів, зокрема підготовлено до експлуатації системи маслопостачання підшипників і гідропідйому ротора, охолодження генератора, циркводопостачання, технічної води невідповідальних споживачів і охоло­дже­ної води вентиляційних установок струмопроводів, пожежогасіння, дренажу підлоги машзалу. Всі роботи стали підготовчим етапом до встановлення турбіни на валооберт. У проведенні всіх технологічних заходів активну участь брав А.Г.Куценко, якому у 2005 році до­вірили посаду начальника турбінного цеху.  Анатолій   Григорович  добрим  словом  відгукується про кожного працівника свого підрозділу, а їх сьогодні за штатним розкладом нараховується 176 чоловік. Звичайно, за приклад завжди ставлять більш досвідчених   наставників  для молодих спе­ціалістів. А молодь намагається і проявляє себе не тільки на виробництві, а й у громадському та спортивному житті цеху. Команда турбінного цеху – активний учасник спартакіад. В  її  скарбничці призові місця з ряду спортивних дисциплін. Профспілкові питання також  в  полі зору цього колективу.

   Турбіністи сподіваються, що все ж таки настануть часи, коли їх практичні навики стануть у пригоді під час пусконалагоджувальних робіт на третьому та четвертому енергоблоках. За словами працівників цеху, другий енергоблок було пускати значно легше, ніж перший. Досвід є досвід. А він  вимірюється не лише роками, а щоденною наполегливою працею, до якої у турбінному цеху ставляться належним чином.

Олександр  Шустерук 

грудень 2006