Вхід

Залізний кінь Вельбовця

Cело Нетішин було розташоване за декілька кілометрів від залізниці. Тамтешнім дітлахам не завжди доводилось споглядати, як колією тягнеться вервечка металевих велетів, від яких лунає передзвін на стиках  рейок. Залізниця про себе нагадувала особливо взимку, коли тихими морозяними вечорами та ранками було добре чути рух потяга на ділянці від Старого Кривина до Бадівки. Але нетішинські діти інколи потай від батьків до залізничного полотна все ж таки навідувались. Серед  них  був  і Володимир Вельбовець.

Траплялось, що дитяча цікавість межувала з небезпекою. Покладуть хлопці на рейки мідного «п’ятака» і сховаються у кущах. Від великої ваги потяга монета ставала схожою на тонкий млинець. Правда, такі забави були не частими. А ось вітати машиністів подобалось багатьом. Володимир побачить, що наближається потяг, підніме руку, а у відповідь – схвальний помах від залізничника, пролунає ще й сигнал. Не знав тоді Вельбовець, що через десяток-другий  років хтось таким чином буде вітати й його у кабіні локомотива.

- Мої батьки не були залізничниками, - пригадує машиніст транспортного цеху В.М.Вельбовець, - а ось рідний дядько Анатолій водив потяги просторами Росії. Коли навідувався в гості, його розповіді були цікавими та захоплюючими. Своїм прикладом він спонукав мене після закінчення школи вступити до залізничного училища в Здолбунові. Згодом було навчання у Київській школі машиністів.

Трудова біографія залізничника розпочалась у Шепетівському депо. Володимиру Миколайовичу довірили посаду помічника машиніста.

… З кабіни паровоза відкриваються неповторні краєвиди.  Особливо красивою  природа буває у травні. Яблуневі  та  вишневі садки наливаються молозивом цвіту. Вони просто біжать назустріч потягу.

Ось стежкою біля залізничного полотна йде  зі  школи весела  ватага  дітлахів. Один із школярів, помітивши наближення поїзда, гордовито  підняв руку. З  ним привітався і Вельбовець. Учні просто  в  захопленні від такої поваги до себе.

У Шепетівському депо Володимиру Миколайовичу довелось пропрацювати лише декілька років. Трапилась нагода перейти у залізничний цех ХАЕС.

- До нової роботи, - розповідає Вельбовець, - довго звикати не довелось. На залізниці техніка кругом однакова. Правда, залізничний цех має відмінності з депо. Для потреб електростанції доводиться часто доставляти нестандартні вантажі. Відповідальним є транспортування свіжого та відпрацьованого ядерного палива. На нашій залізничній дільниці кожен машиніст має допуск  на  право  виїзду на колії  Укрзалізниці.  

Цьогоріч депо залізничної дільниці оновилося, на кошти ДП НАЕК «Енергоатом» було придбано  два залізничних транспортери для перевезення відпрацьованого ядерного палива. Специфіку нових транспортних  засобів  досконало вивчив і машиніст Вельбовець.

  - Ми з Володимиром Миколайовичем у залізничному цеху працюємо з 1993 року, - коментує майстер залізничної дільниці транспортного цеху М.С.Зінчук, - я його знаю як хорошого спеціаліста і на­дійного колегу. Взагалі Вельбовець веселий, життєрадісний. З ним просто і приємно працювати.

  Незабаром на ХАЕС розпочнеться черговий планово-попереджувальний ремонт. Станційні залізничники будуть здавати своєрідний іспит на своєчасність доставки вантажів. Не має сумніву, що у них буде все гаразд.

Олександр Шустерук

жовтень 2007


 





ВідмінитиДодати коментар