В одній із  пісень Аліса Фрейндліх переконувала в тому, що у природи немає поганої погоди, будь-яка погода – благодать. У правильності такого твердження не сумніваються рибалки, бо їх  природніми примхами не здивуєш. Для того, щоб у будь-яку пору вийти на водоймище, вони мають  відповідний гардероб, до складу якого неодмінно входить плащ.

Минулої суботи для  любителів спортивної риболовлі, які вийшли на берег водосховища ХАЕС в районі річки  Гнилий Ріг, саме такий одяг був  доречним, бо після початку змагань дощ не забарився.  Декого виручили і звичайні парасольки. Але дощу боятися – на риболовлю не ходити…

Змагання  розпочались традиційно. Після напутніх  слів  та інструктажу, учасники риболовлі на основі жеребкування визначали «місце дислокації» кожного рибалки – сектор. Кожен зайняв визначене місце.

Поплавки опинились у воді. Досвідчений рибалка не забуває про попереднє годування риби. Цей процес підтверджує давню приказку, що якщо не помажеш, то не поїдеш. А прикормка у кожного своя,  ексклюзивна, адже створена за власним рецептом. Рибалки не люблять ділитись інформацією про пропорції суміші. А в нашій ситуації колега чи навіть друг мав стати на чотири години потенційним суперником. Перемогти хоче кожен, бо ж навіщо тоді брати участь, коли немає прагнення проявити хист до риболовлі?

Перші хвилини змагань принесли приємну звістку про те, що у деяких секторах риба встигла попасти на гачок. Судді ретельно фіксують всі улови.

Ось вигинається вудлище у електрослюсаря ЦТАВ  Дмитра Шуганцева. Декілька вправних рухів, і в руках він тримає  линка.

- Десь на двісті грам потягне… – прикинув на око трофей рибалка.

Такий дебют вселяє впевненість на пристойний  результат. За правилами спортивної риболовлі переможець визначається за загальною вагою впійманої риби на поплавкову вудочку. Це може бути і один екземпляр, а може й сотня.

…Вже  тривалий час у Дмитра поплавок непохитний.

- Давно рибалите? - цікавлюсь у власника линка.

- Давненько. Я родом з сибірського міста Ангарська, біля якого протікає велична Ангара. У нас майже кожен житель має рибальські атрибути. Отож дитинство пройшло поряд з вправними рибалками. Сама доля велить мені бути схожим на  земляків. Не зраджую  захопленню й в Нетішині. У нашому регіоні гріх ображатись на відсутність місць для риболовлі. Річка, озера, водосховище. Чого ще бажати…

На хвильку Дмитро Шуганцев припиняє розповідь, бо поплавок ледь-ледь здригнувся. Але на гачок риба не потрапила. Поновивши наживку,  рибалка продовжує очікувати нового покльовування. Це його перші змагання  з спортивної риболовлі серед працівників ХАЕС.

А тим часом вітер змінив напрям, із заходу почали насуватись чорні хмари, які не скупляться на блискавки, що раз по раз відгукуються  протяжними громовими розкотами. Дощ не забарився. Учасники змагань опинились у великій душовій кабіні. Саме зараз у пригоді стали парасольки та плащі. Справжніх рибалок такими «сюрпризами» не злякаєш. Дехто наді­ється, що саме в негоду може розпочатись хороше клювання. Воно й розпочалося, але не для великої риби…

Серед рибалок пішов поголос про ус­піхи Володимира Завадського, який  вже встиг впіймати більше двох десятків уклей. Звістка змусила деяких учасників змінити тактику риболовлі  і  відкинути надію на велику рибу. Подекуди кількість може перейти у якість.

До когорти тих, хто вчасно врахував реалії змагань, приєднався  працівник електроцеху Юрій Савченко. Він був  переможцем одної з попередніх риболовель.

Для ловлі уклеї треба мати певні навички. Насамперед жилка має бути тонкою, і гачок також малих розмірів. Багато залежить і від наживки. Принаймні сьогодні вона добре йде на опариші. Але це ще не все. Уклею треба принадити. Для цього не слід жаліти корму. Часте його засипання створює каламуть, до якої неодмінно підходять  зграйки  рибинок. Можна застосовувати й інші методи. Принаймні  Юрій  примудрився у воду кидати пригорщі піску.

А тим часом пролунала команда припинити змагання.

Нарешті  церемонія,  на яку очікували всі сімдесят учасників спортивної риболовлі. Голова «Клубу рибалок-аматорів  ВП ХАЕС» Сергій Онищук приготував  електронні ваги. Через хвилину учасники змагань стали прискіпливо цікавитись «трофеями»  більш  вправніших  рибалок.   Кращий результат у працівника електроцеху  Володимира  Завад­ського. Його  сорок  дев’ять  уклейок  заважили  разом  один кілограм сімдесят один грам. До речі, номер його сектора був  сорок дев’ятим. Ось якими щасливими бувають числа!

Трохи  скромніші  результати  у Юрія  Савченка  та  Олександра Гапончака.  Отож  призери  стали  відомими.

За найбільшу рибу, а це линок вагою 186 грамів, Дмитро Шуганцев одержав диплом та цінний подарунок.

Цікаво було спостерігати за учасниками, коли прийшла черга визначати власника найменшої рибини. У такому відповідальному процесі рахунок йшов на міліграми. Заступнику начальника  загону воєнізованої відомчої охорони ХАЕС Ігорю Літвінчуку вдалося впіймати рибинку вагою один грам. Але йому приз не дістався, бо найменше «досягнення» - 300 міліграм -  було зафіксоване у начальника відділу соціального розвитку Сергія Ільющенкова. Він, до речі, на риболовлю прибув зі своє дружиною Іриною, яка не тільки взяла активну участь у змаганнях, а й стійко переносила негоду. Саме так вона вирішила відсвяткувати  день народження. В боргу, як мовиться, організатори змагань не залишились: іменинниця одержала подарунок.

Після зважування трофею Сергій Ільющенков всі свої вісім рибинок випустив у водну стихію. Після цього випала нагода поспілкуватись.

- Які враження від змагань?

- Мені  і дружині сподобалось. Під час риболовлі постійно існувала інтрига. Практично кожен міг би стати переможцем. У нашому випадку більш доречний олімпійський принцип - головне не виграш, а участь. Організація риболовлі просто на високому рівні.

Переможці та номінанти одержали не тільки дипломи, призи, а й цінні подарунки від профкому ХАЕС. Не стояв осторонь відзначення кращих за підсумками  спортивної риболовлі нетішинський підприємець Ігор Борійчук. Власниками його рибальських аксесуарів стали жінки, які на рівні з чоловіками боролись за перемогу.

А яка спортивна риболовля без смачної юшки!? Про її приготування подбали працівники цеху господарського забезпечення. Запашного варива вистачило на всіх учасників. Гурмани мали змогу одержати й додаткову порцію.

Під завісу змагань доречним став коментар голови «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС», головного судді змагань Сергія Онищука:

-  Організація спортивних змагань з риболовлі стала традицією. Я задоволений, що до них є постійний інтерес. І, напевно, нікого не треба переконувати, що кожна година, проведена на лоні природи,  є гарним відпочинком. Нас не  лякають  ні зливи,  ні заметілі.  Гуртом на водосховище вийдемо ще не раз. Я вдячний за допомогу в  організації спортивної риболовлі своїм колегам, добрим знайомим,  а також ад­міністрації  та  профкому  електростанції. А нові змагання ще попереду.

Олександр Шустерук

№30, 2009