Відомий і невідомий Кам'янець-Подільський

Польські фільварки (горні фільварки, лядські гумниська) розташовувалися на північному заході від Старого міста. В ХVІ ст. тут розміщувалася адміністрація польської громади, економічні будівлі, житла для челяді. В ХVІІІ ст. землю на Польських фільварках орендували заможні кам'янецькі міщани.

Тут знаходилися дві юридики: францисканська та єзуїтська. 
Через Польські фільварки пролягав старий поштовий шлях, що зв'язував місто з внутрішнім Поділлям, тому землі швидко заселили міщани, селяни-кріпаки, колишні солдати кам'янецької облоги. 1809 р. мешканців Польських фільварок звільнили від панщини. Для них була зведена дерев'яна церква на честь св. Георгія - покровителя Кам'янця. В 1851-1861 рр. на місці дерев'яної церкви побудували кам'яну Георгієвську церкву - пам'ятку містобудування і архітектури ХІХ ст.
1865 р. Польські фільварки отримали назву Маріїнська слобода.
В 70-х рр. ХІХ ст. мешканцям Польських фільварок надали права міських жителів.
В північно-західному напрямку від Польських фільварок простягнулися Дольні фільварки, які пізніше отримали назву Біланівка (від прізвища заможного міщанина Білана). 
Кам'янецькі хутори - понад тридцять невеликих поселень, які розташовувалися на півночі від міста. Їх мешканці користувалися правами міських жителів. Найбільш відомим був хутір Дембицького (нині Смирнова).
Передмістя Підгорне простягнулося з пільного боку кам'янецької фортеці на захід та північ і до нього входили села Підзамче, Довжок, Зіньківці. В люстрації кам'янецького староства 1570 року вказувалось, що в Підгорному передмісті числилося 645 будинків. 
Підзамче (Підгороддя, Сокіл) - типовий приклад слабо укріпленого передмістя, яке лежало неподалік від міста, але за його межами. Назва Сокіл вказує на те, що тут провадилися соколині лови. 1670 р. Підзамче вперше увійшло до складу Кам'янця, вдруге - 1957 р.
В ХІХ ст. на Підзамчі був улаштований архієрейський хутір з домовою церквою в ім'я Іоанна Богослова. На початку ХІХ ст. Підзамче поділялось на дві частини, одна із яких в каньйоні була продана козаку Видрі, від чого і походить назва передмістя Видрівка.
Перша писемна згадка про Довжок відноситься до 1530 р. В поселенні був збудований православний храм, у ХVІІІ ст. - резиденція кам'янецького коменданта, де він приймав закордонних послів і сановників. 
1745 р. в передмісті зводиться дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці з дзвіницею і цвинтарем, в 1872-1874 рр. - кам'яна церква.
Зіньківці - поселення ХV ст., яке розташовувалося на високому плато правого берега р. Смотрич. У ХVІІІ ст. входило до володінь кам'янецьких католицьких єпископів. На початку ХІХ ст. в Зіньківцях був зведений кам'яний костел св. Хреста. З 1789 р. в Зіньківцях знаходилася резиденція єврейського кагалу.
Дослідник подільської старовини ХІХ ст. Юхим Сіцинський про походження назви передмістя Карвасари повідомляв: "Карвасари були первісно ХVІ ст. місцем складування для східних купців, що тимчасово прибували до Кам'янця і яким не дозволяли в'їжджати до міста; на місці нинішнього поселення Карвасар було збудовано комору для зберігання товарів, або так званий караван-сарай, звідки і походить нинішня назва містечка".
В ХVІІІ ст. на Карвасарах стояла дерев'яна церква. В 1799 р. на її місці закладена церква Воздвиження Чесного Хреста - єдиний дерев'яний храм, який зберігся в Кам'янці-Подільському.
В 1672-1699 рр. на цій місцині проживали союзники турків - татари-липки. 
В ХVІІ- ХVІІІ ст. передмістя заселили євреї, які входили в місто лише на декілька годин у день. В ХІХ ст. євреям було дозволено жити в Кам'янці. Найзаможніші з них обрали для компактного заселення східні квартали міста, які в народі називались Єрусалимкою (вул. Довга, Вали). 
На початку ХІХ ст. через Смотрич в районі Польських фільварок був збудований Новий міст. Він з'єднав Руську і Онуфрієвську вулиці. Це сприяло заселенню північних районів міста. Кам'янчани алегорично називали північні квартали Новий світ. 
Найдавніші споруди Нового світу - корпуси Подільської духовної семінарії і бурси, збудовані в 1861-1865 рр. в стилі класицизму.
1874 року був введений в дію Новопланівський міст, який з'єднував Старе місто зі східними землями. Місцеві газети захоплено повідомляли, що міст був перекинутий через "величезне урвище з однієї скелі на другу, являючись видатною спорудою як з зовнішнього вигляду так і по тому значенню, яке він набув у житті Кам'янця". 
Незабаром на сході виросло Нове місто (Новий план) з гарними будинками, садами і просторими вулицями. У зв'язку з розбудовою Нового міста в історико-краєзнавчій літературі про Кам'янець почав вживатися термін Старе місто, що означав "історичний центр".
Північна околиця Нового Плану, де зупинялися циганські табори, яким було заборонено в'їжджати в Кам'янець, отримало назву Циганівка. 
Декілька кварталів перед Новопланівським мостом називались Гунські криниці - від джерела з цілющою водою в районі нинішнього скверу "Водойма". Дослідники історії краю стверджували, що з цього джерела напували коней гунни - тюркомовне плем'я, яке переміщалось в ІV ст. нашої ери з Азії в Європу. 
З плином часу стерлися деякі назви на мапі Кам'янця-Подільського. Збереглися топоніми Старе та Нове місто, Польські фільварки, Руські фільварки, Біланівка, Карвасари, Зіньківці, Підзамче, Довжок.

Валентина ВІНЮКОВА-ВОЛКОВА, бібліотекар Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника