Острог на межi двох систем

Ризький мирний договір було підписано 18 березня 1921 року, згідно з яким радянські республіки Росії та України, серед іншого, визнавали належність Західної Волині до Польської держави. Власне, це було міжнародно-правове оформлення фактичного стану речей – адже після «Чуда над Віслою» під Варшавою в середині серпня 1920 р. Військо Польське відкинуло Червону Армію далеко на схід, зайнявши Луцьк, Рівне, а 20 вересня – і Острог. 

Мирний договір визначив новий міждержавний кордон, який проліг в околицях Острога, так що окремі поселення, приписані до Успенського костелу чи Воскресенської церкви на Новому Місті, опинилися по ту – радянську – сторону кордону, як і сіножаті та інші угіддя деяких острожан. По ту сторону прикордонної лінії залишилися містечка Кунів, Плужне, Берездів, Аннопіль, Ляхівці (нині Білогір’я) і десятки сіл колишнього Острозького повіту, який зменшився наполовину. Близькість кордону аж ніяк не сприяла господарському піднесенню Острога та його адміністративним функціям – адже з 1 січня 1925 року (90 років тому) повітовий центр з Острога був перенесений у Здолбунів (що отримав міський статус лише у 1903 р.). Здолбунівський повіт відтоді включав два міські (Здолбунів, Острог) і шість сільських (Хорів, Сіянці, Новомалин – з управою у Межирічі, Мізоч, Здовбиця, Будераж) гмін.

Якщо за переписом 1897 р. в Острозі проживало 14749 осіб, а у 1911 р. – 17560 осіб, то в 1921 р. наявність населення зменшилася до 12975 і лише 1937 р. досягла позначки 15000.

Охорона державного кордону в райо­ні Острога з осені 1924 р. була покладена на 11 прикордонний батальйон, пізніше перейменований на батальйон «Острог» Корпусу охорони пограниччя (КОП). Перша компанія (рота) батальйону дислокувалася в Глибочку і мала стражниці (застави) в Майкові, Борщівці, Куражі, Баранівці та Мощаниці. 2 рота – в Курганах (стражниці – Бадівка, Могиляни, Вельбівне). 3 рота – в Новомалині (стражниці Межиріч-Бір, Стійло, Болот­ківці). З радянської сторони кордон охороняв спочатку Волинський губернський прикордонний загін, а 1 квітня 1924 року був створений 20 Славутський прикордонний загін (у складі 3 комендатур і 19 застав), який у 1936-1938 рр. носив ім’я наркома НКВС СРСР М. Єжова.

Пам’яткою топоніміки тих часів залишилося найменування одного із сіл сучас­ного Острозького району Прикордонне.

Це село до 1935 р. йменувалося Карл­свальд на честь колишнього власника Острога князя Кароля (німецькою – Карла) Яблоновського і було засноване німецькими колоністами. У 1921 р. Карлсвальд залишився на радянській стороні кордону, а у 1935 році його німецьке населення було депортоване, й історична назва зникла з географічної карти. По війні Карлсвальд-Прикордонне, як і Слобідка, ввійшли до складу Острозького району.

Микола Манько, 

заступник директора з наукової    роботи Державного історико-культурного заповідника м. Острог