Спорт – стезя особлива, з безкінечними  обертаннями, які нагадують рух навколо сонця. Навіть той, кому поталанить одягнути сонячну корону, немає права на більше, аніж на перепочинок.

Гандбольний бомонд та його найближче вищолігове оточення не винятки.

Сезон  2005/2006  для  чоловічого гандбольного “Енергетика-НАЕК” із Нетішина став надбанням історичної канцелярії. Підопічні  Олега  Каспарова  фінішну стрічку перетнули сьомими. У ці дні 10 команд знову вирушають  у   похід  за  лаврами, які   комусь  пощастить приміряти  весною  2007-го.

Інтерв’ю з тренером нетішинців, майстром спорту СРСР Олегом Галустовичем  Каспаровим допоможе краще зорієнтуватися у тому, чого очікувати від нинішнього сезону, з якими намірами та здобутками підійшли до нього генеральний штаб гандбольного “Енергетика” і основний бойовий арсенал – гравці.

 

- Олеже Галустовичу, знаходячись на містку, що єднає два береги –  сезону минулорічного та нинішнього,  які думки охоплюють?

- Якщо торкатися “вчорашнього дня”, то половина попереднього чемпіонату була витрачена на доукомплектування кадрами та вирішення організаційних моментів, основний серед яких – фінансування. Адже, не секрет, що за відсутності коштів у завтра дивитися доволі складно: невідомість відлякує, насамперед гравців. Починаючи  з сезонного  екватору, ближче до зими, ситуація навколо команди стабілізувалася. До того   ж   підсилив   її    майстер спорту  Олександр Поздер­ський, котрий на позиції розігруючого – найдефіцитнішій у гандболі загалом – додав грі почерку та керованості.

Найкраще про зміни свідчать цифри. У 18 іграх першого кола “Енергетик” набрав лише 8 очок, у наступних вісімнадцяти другого – 18 пунктів. Диспропорція у діях команди, де найслабшою ланкою був захист, а найсильнішим – напад, зникла. Натомість з’явилися збалансованість та стабільність, що й дозволило завершити чемпіонат на мажорній ноті.

 - Кому у нинішньому сезоні довірено захищати честь міста у вищій гандбольній лізі України? Інак­ше  кажучи, у якому якісному  та кількісному складі постане перед глядачами їхня команда? Як зі схожими справами у конкурентів?

- Основу нашого складу зберегти вдалося, але він потребує  підсилення, тим паче, що у міжсезонні за сімейними обставинами залишив команду Олександр Поздерський – основний розігруючий. Його позицію доведеться, мабуть, закривати власними силами. Ще одна втрата – Влад Сандул. Так що питання доукомплектування залишається відкритим. Окрім згаданої позиції на полі, тренерський штаб веде пошук лінійного гравця високого класу. Мінімум четверо вправних виконавців нам не завадять. 

Що у команд суперників? Наскільки мені відомо, усі учасники змагань, насамперед ті, що будуть нам суперниками, змогли підсилитися, насамперед – посланцями вищих фізкультурних закладів. Не секрет, що саме талановиті випускники та студенти складають основу команд вищого ди­візіону.  Стосовно новоприбулих до нього – “Степної-Академії” – ще одного представника землі запо­різької і львівського “СКА-Політехніка”, то  у мене інформація про їхніх гравців відсутня. Але варто пам’ятати, що львів’яни позаторік ще виступали у змаганнях вищого рангу. 

- Ви кажете (і це факт), що основу команд-учасників вищого класу складають випускники вузів тощо. Нетішину у цьому плані розраховувати, я так розумію, ні на що, адже своїх спортивних училищ та інститутів у місті немає, тому доводиться шукати інший вихід…

- Представникам міст зі Східної України справді набагато простіше. Вибір виконавців у них не лише багатший, але й “тасувати” та “кроїти” склади їм теж нескладно, адже розташовані міста поруч і переходи для гравців із команди в команду у більшості випадків безболісні.

Щодо “Енергетика” та Нетішина, то відновився процес набору дітей у секцію гандболу. Це входило у план розвитку цього виду спорту, коли команда здобула право на виступи у вищій лізі. Та за великим рахунком, ми справді поки що єдина команда ліги, яка вимушена запрошувати до себе вихованців із інших міст України, де існують гандбольні традиції, або орієнтуватися на нетішинців, які навчаються у тамтешніх вузах, того ж Тернополя, Луцька… У цьому ракурсі Андрій Заєць, Олександр Гнатюк – корінні. З іншого боку, нетішинцями стають ті, хто ще донедавна були львів’янами, лучанами… як Андрій Сломінський, Андрій Матюк, Андрій Білан, як у свій час нетішинцем став їхній тренер.

 З приводу навчальних закладів… Звичайно, поява у нашому місті навчального закладу зі спортивним ухилом справі не завадила б.

- Підготовчий та тренувальний періоди у команди завершуються, тож завдання на сезон 2006/2007 можна вже сформулювати?

- На фазі завершення передстартового тренувального процесу вдалося провести кілька контрольних поєдинків. У черговий раз змогли поспостерігати за індивідуальними діями польових гравців та відшліфувати деякі тактичні схеми.

Хороший організаційний та спортивний рівень дозволяє дивитися у третій поспіль вищоліговий сезон з оптимізмом. Завдання-мінімум – закріпитись на сьомої позиції, завойованій минулоріч. Завдання-максимум – потрапити до п’я­тірки кращих. Команда помолодшала, і я дивлюся на речі реально. 

- Чого очікуєте від чемпіонату в цілому  –  від суддівства  у тому числі, адже останніми роками воно не радувало?

- У сезоні 2005/2006 український гандбол зазнав масштабних змін. До керма федерацією з цього виду спорту прийшло нове керівництво на чолі з Владиславом Миленьким, який водночас є заступником Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту. Якісні заміни торкнулися й голів комітетів, серед них – суддів­ського. Результат не забарився. Тому очікування – якнайкращі. Як і щодо спортивної боротьби. Що­правда, минулорічна трійка призерів ліги – “УДХТУ” (Дніпропетровськ), “ЗНТУ-ЗАБ” та “ЗТР-ЗНДУ” (Запоріжжя) претендентами на перемогу так і залишається. 

- До речі, у другому - четвертому турах “Енергетику” зустрічатися саме з цими міцними досвідченими клубами. Знову можливі очкові втрати на старті, що можуть позначитися психологічним дискомфортом?

- Я завжди налаштовую гравців на те, щоб вони билися до останньої секунди у кожному окремому матчі, незалежно від регалій суперника. Розігрувати ж очки до поєдинку – погана прикмета. Кожна гра чемпіонату – на вагу золота, від першої до заключної. Минулорічні старти лише  підтвердили цю прописну істину.

Богдан  Фединчук