Рукописи не горять, світлини не зникають безслідно

 В галереї Арт-Пласт відкрито виставку фотографій Володимира Висоцького, на яких відомий актор, поет і бард вихоплений фотомиттю у різні періоди свого життя. Ми знаємо його по ролях у фільмах, але мало хто бачив спектаклі за участю Володимира Семеновича. Ми маємо розтиражовані обличчя на платівках, але мало хто бачив Висоцького з гітарою на галявині лісу, на теплоході та в колі з друзями. Виставка дає змогу побачити В.Висоцького в різних іпостасях: прикрашеного бородою чи шевелюрою для зйомок, розхристаного і збентеженого, академічного, у віці Христа і зовсім юного.

Директор краєзнавчого музею Нетішина Оксана Кононюк ввела присутніх в русло життєвих колізій актора, надаючи слово то ініціатору відкриття цієї виставки Олександру Шустеруку, то голові Рівненської організації Національної Спілки журналістів України Дмитру Тарасюку. До речі, з уст цих людей ми дізнались, що в Рівному виставка ще не демонструвалась. У дев’яності роки минулого століття вона блукала з міста в місто, аж поки не потрапила у запасники спілчанської організації Рівного. Зрештою за певних обставин могла піти у небуття. Але через багато років її відродили саме в нашому місті, щоб, сподіваємось, отримати новий поштовх для подальшої демонстрації в масах. Слово про Висоцького тримали під час виставки прихильники його таланту Володимир Янко, Віктор Гусаров, молодий дослідник творчості львів`янин Олександр Садовський. Гітарист групи «Пристань» працівник СІТ Хмельницької АЕС Андрій Дмитрук наспівав кілька куплетів пісень В.Висоцького. Того дня пісні барда супроводжували нетішинців у багатьох місцях, як у кращу пору розквіту таланту цієї людини.

 

НА ПЕРШІЙ У СВІТІ  ВУЛИЦІ ВИСОЦЬКОГО

У Нетішині відомий бард Володимир Висоцький не був ніколи. Але це не завадило його жителям у вісімдесятих роках на його честь назвати одну із вулиць. Тоді ніхто не здогадувався, що вона за хронологією стане першою у світі. Днями, напередодні тридцятих роковин від дня смерті Висоцького, саме цей історичний факт в місті енергетиків увічнили відкриттям пам’ятного меморіального знака.

Урочиста церемонія розпочалась із розповіді директора Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксани Кононюк про події, які змусили місцеву владу прислухатись до думки громадськості і документально засвідчити вулицю Висоцького в Нетішині. А все розпочалось у 1986 році. Депутат Нетішинської селищної ради Микола Гончар, який належав до когорти місцевих шанувальників Висоцького, розповів, що у місті ведеться робота з присвоєння вулицям назв. Його товариш Володимир Савчук за­пропонував одній із вулиць міста дати і`мя Висоцького. Щоб така ідея стала реальністю, довелось зібрати кілька тисяч підписів жителів Нетішина. На двадцятій сесії 18 лютого 1987 року депутати надали вулиці Висоцького офіційного статусу. Дякувати Богу, в міському архіві, яким завідує Людмила Дубина,  збереглись документи, що підтверджують згадані події.

Нещодавно відомі дослідники творчості Висоцького підтвердили, що вулиця Висоцького в Нетішині є першою у світі. Нетішинська міська органі­зація Національної спілки журналістів України виступила з пропозицією від­крити на вулиці пам’ятний знак. Місцева влада дала «добро».

До роботи над меморіальним знаком приступила скульптор Світ­лана Ле­лях, яка відома в нашому краї увічненням пам’яті багатьох славних земляків.

У відкритті пам’ятного знака на вулиці Висоцького взяли участь жителі міста енергетиків і гості. Із промовами про значення творчості Володимира Висоцького виступили керуюча справами міськвиконкому Галина Кушта, заступник генерального директора ХАЕС з економіки і фінансів Альвіна Шестак, голова профкому ХАЕС Михайло Гук, голова правління ВАТ«УБ ХАЕС» Дмитро Оцабрика, директор ТОВ «ПриладСистеми» Михайло Бродніцький, інженер електотростанції Микола Гончар.

На вшанування пам’яті Висоцького прибув колишній директор Славутського підприємства «Будфарфор» Микола Виростков, який розповів про зустрічі в Москві із мамою Висоцького та про власну колекцію пісень великого барда.

Про те, що перша у світі вулиця Висоцького саме в Нетішині, знають у багатьох куточках не тільки нашої держави. Із Москви Тетяна Зайцева в дарунок надіслала комплект журналів «Вагант» про творчість Висоцького. Пізнавальні книги про великого барда також передав директор видавництва «Наваль», що  в Миколаєві, Лев Траспов. Він автор щорічних міжнародних альманахів «Володимир Висоцький» і хоче, щоб на сторінках нового видання читачі прочитали про історію заснування вулиці Висоцького в Нетішині.

Під час відкриття пам’ятного знака було також відмічено й благодійників, що посприяли його виготовленню. Це ХАЕС та ТОВ «ПриладСистеми».

Проведенню заходу не завадив дощ.

Охоплені спрагою

творчості

Нетішин багатий на непересічних людей. Прізвища С.Лелях, Г.Митюк, В.Ковальчук, Н.Кухоцької, А.Макарик, І.Сиваківської, О.Кацан, О.Дячиної,  Н.Горбової, В.Погноєвського, М.Якубовича тощо є візитівкою міста. А скільки юних талантів готують для нас школа мистецтв, позашкільні заклади. Скільки гарних особистостей виросло, або ж приїхало сюди, аби звеличувати наш край і себе.

Це починаєш усвідомлювати, коли ці люди збираються разом і демонструють свої таланти, діляться новими надбаннями на творчій ниві.

Одна з ідей Світлани Лелях полягає у тому, щоб непересічні особистості якомога частіше зустрічались. У даному випадку такій зустрічі передувало відкриття пам’ятного знака В.Висоцькому. У кривинському «Сонеті» було гамірно і панувала душевна атмосфера єднання,  під час якої своїми сокровенними думками і творчими здобутками ділились поети Василь Кравчук, Віктор Гусаров, Віра Ковальчук, поетеса та виконавиця пісень з Славути Зоя Стрихарчук, скульптор і поет з Ізяслава  Микола Ткачук, народні умільці Михайло Мокляк та Віта Ровінська, майстер декоративно-прикладного мистецтва  Людмила Данько, майстри художньої вишивки Тетяна Меронюк та Тетяна Оксенчук, живописець Дмитро Примха, професор Харківського універсистету ім.Сковороди Світлана Хамратович,  юні танцюристи та декламатори  ансамблю «Сузір’я». Не оминув дійства і настоятель храму «Неопалима Купина» отець Віктор, який помолився за здійснення задумів.

Фото Віктора Войковського

та Петра Войтовича