У перший день поточного тижня «справили новосілля» троє молодих лебедів,  котрі через брак фізичної готовності до тривалих перельотів не змогли здійнятися в небо і дістатися місця зимівлі, де були б і харчі, і вільна від криги водойма. Як розповів головний спеці­аліст державного управ­ління охорони навколиш­ньо­го природного середовища в Хмельницькій області Л. В. Кметь, йому зателефонувала колега з Ізяслава Л. П. Калитюк і повідомила, що на території району, зокрема в селі Пузирки, проживають багато лебедів. З настанням холодів вони, як зазвичай, зібралися в дорогу. Але не всім вона була під силу, п’ятеро молодих сірих красенів не могли злетіти, не набралися ще вдосталь сил. Усі спроби птахів слідувати за своїми побратимами закінчувалися вимушеною посадкою. Спостері­гаючи за таким видовищем, небайдужі до невтішного майбутнього лебедів у разі їх вимушеної зимівлі в некомфортних для себе умовах, місцеві жителі взялися шукати цим дивовижним пернатим пристойне місце. І, порадившись з фахівцями, вирішили, що кращого прихистку, ніж ставок-охолоджувач Хмельницької АЕС годі шукати. Відловили недільного вечора невдах, які, до речі, залюбки підпливали до берега і брали з рук харчі, а вже в понеділок передали природоохоронцям. На жаль, на той час з п’яти птахів уцілі­ли лише троє. От їх і випустили на широкі плеса водосховища, яке не замерзає впродовж зими.

І Л. В. Кметь, і представник державної земельної інспекції В.О. Гри­щук, котрий допомагав перевозити птахів до нового місця проживання, висловили впевненість, що лебеді почуватимуть тут себе добре. Підходящий температурний режим водойми, вдосталь смачної поживи, надійний заслін від браконьєрів – якраз те, що потрібно, аби птахи почувалися безпечно, росли та давали потомство. Співрозмовники пообіцяли час від часу навідувати новоселів і спостерігати наскільки вони прижилися на новому місці. Поки ми розмовляли на березі, троє граціозних птахів віддалялися від нього все далі і далі, виписуючи кола на водній гладіні. Схоже, вимушений переїзд їх анітрохи не схвилював, лебеді почувалися, що називається, як у себе вдома.

Ольга Сокол

Фото  Лесі  Ліщенко