Футбольний м’яч, як журналіста авторучка – всюди супроводжував Юрія Тюпкіна по життю. Він народився в сім’ї, де цей вид спорту не тільки визнавався кращим за інші, але культивувався. Батько, Валентин Іванович, тренував дітлахів у Славутській ДЮСШ, багато років грав за збірну Славути та Славутський ТЕМ. Юрій не тільки спостерігав за процесом тренувань інших хлопців, але й сам активно опановував паси, удари по м’ячу. Разом з братом і батьком вечорами вони сходились у герці проти  сусідських міні-команд. Це було весело, допомагало розвиватись фізично, виховувало почуття колективізму. Під крилом Валентина Івановича Тюпкіна зростав знаний на Славутчині фізкультурник і пропагандист здорового способу життя В.Гіпс.

1985 року сім’я переїздить у Нетішин, і Валентин Іванович відводить сина у футбольну секцію. Тренерами були Євген Стасюк та Михайло Телебей. Не без впливу їх настанов він вступає у  1992 році у  Івано-Франківський технікум фізичної культури, після закінчення якого з 1995 по 2001 рік грав за черкаську команду «Дніпро». Як мовиться, і служба там пройшла, і хороші результати були в арсеналі спортсмена. Зокрема може похвалитись, що є  учасником  фіналу чемпіонату світу з футболу, який проходив в Ірані. Правда, серед військовослужбовців. Він бронзовий призер першолігового чемпіонату України. Можливо, і далі б тріумфував на футбольних полях, та травма коліна вибила з колії.

У 2001 році Юрій покинув професійний футбол і повернувся у Нетішин. Директор спорткомплексу Станіслав Араратович Балаян за­про­понував  роботу інструктора-методиста.

Зрозуміло, що навички футболіста знадобилися і тут, хоча Юрій все рідше виходить на поле, хіба що з командою ХАЕС-Енергетик був переможцем обласних турнірів з міні-футболу, є в активі перемога у Міжнародному турнірі на призи ТВЕЛ- НАЕК «Енергоатом».

Нині ж зосереджений на тренерській роботі, яка приносить емоційні напруги, подекуди розчарування, або ж гордість за команду. Принаймні за нетішинський «Енергетик» грають знані спортсмени, такі, як Віталій Боца, Іван Хвалько, Олександр Лук’яновець, Леонід Мандрійчук. Це ветерани. А молодші теж знають свою справу і віддаються улюбленій грі сповна. Юрій є тією ланкою, яка відповідає за результат і організовує тренувальний процес, хто намагається знайти компроміс між вимогами керманичів спорту і командою. Завжди із вдячністю відгукується про футболістів, які багато часу віддають тренуванням і є патрі­отами команди, хоча інші колективи пості­йно спокушають кращими умовами, більшими «чайовими» тощо.

Самовідданість Юрія знають любителі спорту, і коли цьогоріч наді­йшла пропозиція до Дня фізкультурника нагородити Юрія Валентиновича Тюпкіна відзнакою «Лицар спорту», заперечень не знайшлось. Юрій сумлінно виконує інструкторські обов’язки в колективі Спорткомплексу, часто-густо виступає в ролі судді на різних змаганннях, допомагає працівникам станції, які приходять у спортзал, знаходити розумне навантаження для м’язів. Він закоханий у гру в футбол, і чимало прихильників здорового способу життя сформувалось на його прикладі.

Віктор Павлов

Фото Віктора Гусарова