Американське корIння мIжнародного жIночого свята
Міжнародний жіночий день, який відзначається 8 березня, визнаний ООН і є національним святом у багатьох державах. У 2008 році цьому святу виповнюється 161 рік.
8 березня 1857 року робітниці швейних і текстильних підприємств Нью-Йорка організували масову акцію протесту. Вони виступали проти низьких зарплат і поганих умов праці. Поліція атакувала демонстрантів і розсіяла їх. Це була перша в сучасній історії чисто «жіноча» акція політичного протесту. Два роки по тому ті ж працівниці пішли іншим шляхом - вони створили свою профспілку, яка повинна була захищати їх права.
У 1866 році Перший Конгрес Міжнародного Союзу Робітників прийняв резолюцію, в якій вперше було задекларовано, що місце жінки - не тільки вдома. Союз вимагав рівноправності для працюючих жінок, яких ставало все більше і більше в результаті масового розорення селян і індустріальної революції.
8 березня 1908 року 15 тисяч жінок пройшли вулицями Нью-Йорка, вимагаючи скорочення тривалості робочого дня, підвищення зарплати, надання їм виборчих прав і заборони дитячої праці. Учасниці маршу використовували гасло «Хліба і Троянд» (Bread and Roses), де хліб символізував економічну безпеку, а троянди - кращу якість життя. У травні того ж року Соціалістична Партія Америки ( Socialist Party of America) прийняла рішення відзначати Національний Жіночий День в останню неділю лютого. Перший Жіночий день був відсвяткований у США 28 лютого 1909 року. Остання неділя лютого залишалася офіційним жіночим святом до 1913 року.
8 березня набуло свого статусу у 1910 році, на міжнародній конференції соціалістичних організацій, що відбулася у Копенгагені (Данія). З ініціативи відомої німецької соціалістки Клари Цеткін 8 березня було оголошено Міжнародним жіночим днем - в пам’ять про демонстрацію робітниць Нью-Йорка. Ідею Цеткін підтримали більше 100 делегатів-жінок, які представляли 17 держав, в тому числі трьох перших жінок-парламентарів (були обрані у парламент Фінляндії, в ту пору була частиною Російської імперії).
У 1911 році свято було відзначене у Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії. Однак масові заходи пройшли 19 березня, причому в них взяли участь не тільки жінки, а й чоловіки. На мітингах і демонстраціях жінки вимагали надання їм виборчих прав, права займати державні пости, права на працю і захисту від дискримінації.
Тижнем пізніше (25 березня) у Нью-Йорку відбулася трагічна подія. У цеху швейної компанії Triangle Shirtwaist Company сталася пожежа, в результаті якої загинули більше 140 робітниць. На заклик жіночих профспілок похорон перетворився на масову акцію протесту. В результаті, в США були прийняті нові правила, що посилювали контроль за безпекою на робочих місцях і нові форми трудових контрактів, які передбачали велику відповідальність роботодавців.
У 1912 році жіноче свято було вперше відзначено у Франції, Нідерландах і Швеції, в 1915 році - в Іспанії та Китаї. У Росії Міжнародний жіночий день вперше був відсвяткований у 1913 році. За іронією долі, цей день став одним із приводів для Лютневої революції - в 1917 році жінки виступили з гаслом «хліба і миру» (за юліанським календарем це було 23 лютого - за григоріанським - 8 березня), через кілька днів імператор Микола II зрікся влади.
Вперше у міжнародній угоді згадка про рівність статей містилася в Хартії ООН, підписаній у 1945 році. У 1977 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка закликала відзначати Міжнародний день прав жінки і миру у всім світі. При цьому день 8 березня не був зазначений - кожна країна повинна була призначити свою дату цього свята, вибравши її у відповідності зі своїми національними традиціями. У 1979 році Генасамблея ООН прийняла Конвенцію про Знищення всіх форм дискримінації жінок, яку ратифікували 185 держав - більше 90% всіх членів ООН.
У будь-якому випадку, до сих пір становище жінок в світі гірше, ніж становище чоловіків. За даними ЮНЕСКО, більшість з 1.3 млрд вкрай бідних жителів планети (що живуть менш, ніж на $ 1 на день - жінки). Жінки складають три чверті з 960 млн неписьменних жителів світу. Середньостатистична жінка заробляє на 30-40% менше чоловіка.