Душа із рідного краю на стягу долі сонце і слово несе
У причасті рідного слова, в поетиці аромату квітів зростало допитливе й кмітливе дівчатко. Ще у шкільні роки малій поетесі імениті письменники дарували книги зі своїми автографами. Після закінчення Плужнянської школи вона вступила до Львівського університету ім. Івана Франка, обравши спеціальність журналіста. Життєвий досвід, чесна кропітка праця журналістки невід’ємні від літературного надбання Людмили Василишиної (Рудковської).
Працюючи у нетішинському часописі управління будівництва ХАЕС «Енергобудівник», вона поєднує професію журналіста і мистецтво віршування. Авторка численних поетичних книг, учасниця колективних збірок та літературних альманахів, перекладачка, літературний редактор, вона довгий час була членом літературної студії «Натхнення» при міській ЦБС. Згодом оселилась у Хмельницькому, де далі торує журналістською нивою.
Щойно побачила світ нова книга поезій Людмили «Душа і перо». Злет на двох крилах: журналістики і поезії. Авторка, безумовно, знає ціну поетичному слову:
А Муза щира відповідь дала:
«Мене ти знаєш, давню чарівницю.
Багата я на відкриттів дива,
На трепетних польотів сині птиці…»
(З вірша «Щира муза»).
У творчості поетки сокровенні почуття поєднано-злиті. Поезія Людмили Василишиної оригінальна й художньо вартісна – справжній скарб, який заграв усіма гранями і барвами жіночої лірики.
Час вивів…
На зорі віршованих секретів
Спалахнула істина згори:
Де живеш, там і співай, поете.
І про тих, хто поруч, – говори…
(Із збірки «Душа і перо»).
Відчиняй, поетесо, вікно у сад білопінний – райське диво краси, диво першої строфи, для спалаху кожної літери.
Володимир Терновий
