Якби класик української літератури Улас Самчук під час написання першої глави «Куди тече річка?» трилогії «Волинь» потрапив на відкритий розподільчий пристрій 750/ 330 кіловольт Хмельницької АЕС, то неодмінно запитав би: «А куди звідси течуть електрони?»

Пройшовши процедуру пропускної системи, якою опікується загін відомчої воєнізованої охорони, потрапляю на територію відкритого розподільчого пристрою 750/330 кіловольт Хмельницької АЕС. Цей технологічний об’єкт займає територію без малого у сорок гектарів і розташований на початку правічного лісу, що щільною стіною підступає до систем фізичного захисту. За кілька сотень метрів - проммайданчик електростанції з двома діючими та двома недобудованими енергоблоками.

Відкритий розподільчий пристрій зв’язаний із ХАЕС системою ліній електропередач, дроти якої відрізняться від тих, що доводиться бачити у кожному населеному пункті. Вони надто товсті і знаходяться височенько від землі.

Вже кілька років поспіль до відкритого розподільчого пристрою Хмельницької АЕС прикута увага різних вітчизняних та міжнародних інституцій, причетних до міжнародної співпраці у енергетичній сфері.

- Надягніть захисну каску. Це вимоги охорони праці та техніки безпеки. Майже все наше обладнання належить до потенційно небезпечних, – зауважує начальник дільниці з ремонту комутаційної та маслонаповнюваної апаратури ВРП-750/330 кВ Петро Виговський.

Ми знаходимось на території, доступ до якої перебуває під пильним контролем оперативного персоналу та спеціалістів електричного цеху. Тут сконцентрована велика кількість спеціального електричного обладнання, що вражає своїми об’ємами. Під променями сонця виблискують тарілки ізоляторів, на які кріпляться масивні дроти, що відгалужуються у різні боки. Петро Анатолійович роз’яснює, що на даній дільниці сконцентровано низку вимикачів, роз'єднувачів, трансформаторів струму та напруги, збірних шин, обмежувачів перенапруги та іншого важливого технологічного обладнання. Пройшовши ще одну сотню метрів, ми зупинились біля обладнання, під’єднаного до лінії електропередач, що прямує до лісу.

- Це лінія електропередачі «ХАЕС-Жешув» (Польща) пропускною спроможністю 2000 мегават. Більше двох десятиліть вона не експлуатується. Протягом кількох останніх років її не раз оглядали делегації, як України, так і спеціалістів від Євросоюзу, – роз’яснює Петро Виговський.

Для України актуальною темою у сфері електроенергетики є реалізація пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз», суть якого полягає у започаткуванні переходу на паралельну роботу енергосистеми України з європейською енергосистемою ENTSO-E. Саме реалізація проекту «Енергетичний міст «Україна - ЄС» дає можливість створити передумови для інтеграції України в Європейську енергосистему. Певні наміри щодо цього пов’язані із експортом електроенергії від другого енергоблока існуючою повітряною лінією 750 кВ «ХАЕС - підстанція «Західноукраїнська 1», а також із залученням повітряної лінії 750 кВ «Хмельницька АЕС - Жешув» (Польща). Київським інститутом «Енергопроект» розроблені технічні аспекти схемних рішень у «Техніко-економічному аналізі», згідно з яким підтверджена технічна можливість безпечної роботи другого енергоблока, як на енергосистему ENTSO-E, так і на енергосистему України. Вибрано варіант видачі потужності з другого енергоблока, підготовлені технічні вимоги на виконання проектних робіт.

- Петре Анатолійовичу, вам доводиться брати участь у супроводі делегацій, які вивчають можливість синхронізації української енергосистеми з європейською. Яка користь від реалізації такого проекту?

- Немає сумніву, що паралельна робота із європейською енергосистемою дасть можливість ефективніше працювати нашій енергетичній генерації, бо реалізація міжнародного проекту передбачає широкомасштабну модернізацію як відкритих розподільчих пристроїв, так і самих ліній електропередач. Пригадую, стабільній роботі Хмельницької АЕС часто перешкоджали так звані диспетчерські обмеження, через які доводилось знижувати потужність одного із ректорів. Це відбувалось через технічну неможливість транспортування наявної електроенергії до регіонів, які відчували її недостачу. Ситуацію дещо виправило введення у експлуатацію 2016 року нової ЛЕП-750 кВ «РАЕС – підстанція Київська». Щодо реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна - ЄС», то тут мова йде суто про другий енергоблок нашої станції, електроенергія від якого буде транспортуватись через ЛЕП «Хмельницька АЕС - підстанція Західноукраїнська 1», а далі до підстанції Альбертірша (Угорщина), а такожпо ЛЕП «Хмельницька АЕС – підстанція Віделково» польського міста Жешув. Це дасть можливість Україні заробити кошти, які спрямовуватимуться на добудову третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Інших варіантів на сьогодні поки що не розглядається.

Під час обговорень реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна - ЄС», які проводяться за участю представників Євросоюзу, озвучується інформація про впевнені кроки України у даному напрямку. Зокрема, Кабінетом Міністрів України затверджене розпорядження від 15.06.15 № 671-р «Про започаткування реалізації пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна - Європейський Союз», а Міністерством енергетики та вугільної промисловості України наказом від 31.07.2015 №490 затверджено «План дій з реалізації проекту». Планується, що електроенергія від другого енергоблока Хмельницької АЕС у європейську енергосистему постачатиметься з 2021 року.

- Наше перебування на території відкритого розподільчого пристрою обмежене, бо тут утворюються магнітні поля різної інтенсивності. Пора завершувати оглядини, – наполіг Петро Виговський.

На зворотному шляху начальник дільниці встиг показати обладнання, яке надійшло від європейських виробників. Це обмежувачі перенапруг, елегазові вимикачі виробництва фірм ABB (Швеція) та AREVA (Франція). Обладнання згаданих фірм також є у розпорядженні інших підрозділів електростанції. Воно надійне. Тому немає сумнівів, що співпраця із європейськими виробниками триватиме надалі. Варто пригадати, що прагнення України у вдосконаленні і нарощувані енергетичних потужностей, які є гарантом енергетичної незалежності, підтримуються європейською спільнотою. Активними у цьому процесі є такі держави, як Чехія, Польща, Угорщина.

Якби таки дійсно Улас Самчук потрапив на територію Хмельницької АЕС. Він неодмінно вітав би прагнення земляків (народився у селі Дермань Здолбунівського району Рівненської області, за три десятки кілометрів від електростанції – прим. Авт.) більш повніше інтегруватися у Євросоюз, бо у першій половині двадцятого століття жив у таких державах, як Чехія, Польща, Німеччина, згодом й у Канаді, на власні очі бачив тяжіння тамтешніх жителів до постійного поступу у багатьох сферах життєдіяльності.

На відкритому розподільчому пристрої електростанції йому зробили б єдине зауваження, що, мовляв, електрони не можуть «текти», бо перебувають у межах кристалічної решітки, завдяки наявності якої передається електроенергія.

Олександр Шустерук