Чоловічі гареми
Маловідомі тексти давніх літописів, де
йдеться про чоловічі гареми, збереглися й до наших днів.
Як розповідають матеріали, невесело було чоловікам при царюванні
ассирійської цариці Семираміди. Вона наказала каструвати всіх рабів при своєму
дворі.
Клеопатра утримувала рабів
у храмі кохання, де могла упродовж однієї ночі іноді віддаватися сотні
чоловіків. Витонченим штучкам кохання її навчили повії Александрії. Аби
утримувати коханців у потрібній кондиції, вона наказувала видавати їм одурманюючі
речовини. Не дивлячись на «подвиги» на любовному ложі, «найгарніша жінка у
світі» була дуже нещаслива і на 38-му році життя наклала на себе руки.
Візантійська імператриця Теодора (VІ століття до н.е.) на прогулянки
брала з десяток молодих чоловіків. Після променаду вони навперебій годили своїй
господині. На жаль, мало відомо про спеціальні казарми, в яких відбирали
солдатів з точки зору їх придатності для імператорських покоїв. Спершу іспит на
вміння приймали довірені жриці кохання, які потім рекомендували ту чи іншу
кандидатуру для імператриці.
У ХVІІ столітті як найжорстокіша німфоманка зарекомендувала себе ангольська
цариця Зінгуана. Як правило, вона вибирала зі свого чоловічого гарему двох
рабів, які в поєдинку між собою повинні були вирішити, хто достойний опинитися
в ліжку з царицею. Після виснажливої ночі кохання вона наказувала вбити й
переможця, тобто свого коханця. Не рятували ні його врода, ні вміння на ложі.
Лише коли їй виповнилося 77 років, вона відмовилася від цього варварського способу
кохання, повернулася в лоно католицької церкви і до кінця своїх днів
відмолювала загублені чоловічі душі.
Літописці приписують жорстоке ставлення до чоловіків з боку легендарних
амазонок. Військовополонені у них ставали сексуальними рабами. Войовничі дами
навмисно ламали їм кості, оскільки чомусь вірили, що скалічені чоловіки
якісніше виконують любовні акти…
Любила міняти чоловіків, як вередлива дама рукавички, імператриця Катерина ІІ
(1729-1796 рр.). Правда, гарему не тримала, вона їх знаходила серед офіцерів,
солдатів, привабливих вельмож. Цариця, яка володарювала на троні, була фізично
і розумово розвинутою жінкою, вона сміливо переступила через всі перепони своєї
статі. У її грудях не лише палахкотів вогонь кохання до чоловіків, а було ще
бажання сповна скористатися їхнім розумом, порадами, відчути іншу силу волі. Не
випадково Катерина якось писала своєму фавориту Потьомкіну, що вона без нього,
як без рук…
Найбільше царицю тягнуло до молодих, вона збуджувалась при появі на горизонті
кожного нового офіцера-гвар-дійця. «Я надаю послуги державі, виховуючи вмілих
молодих людей», – якось заявила своїм міністрам. У 1789 році, коли їй було уже
за шістдесят, закрутила роман з 22-річним прапорщиком Зубовим. «Це була моя
весна, знову вернулася до життя, наче муха, яка заснула від холоду», – записала
у своєму щоденнику.
Всіх, кого відправляла у відставку від любовних втіх, щедро осипала милостями,
видавала з казни солідні суми в готівці, дарувала маєтки з кріпаками,
нагороджувала званнями й титулами. Наприклад, маловідомий Кормаков за «вахту» в
царських покоях, яка тривала 15 місяців, отримав від імператриці чин
генерала-ад’ютанта і камергера. І в цілому обійшовся Катерині в один мільйон
рублів. На ті часи – величезні кошти.
Підготував Олександр Хоменчук
