Він — один з найулюбленіших і найнеповторніших українських ілюстраторів, з уяви якого народилися неймовірні образи, а малюнки у книгах западають у душу кожного, хто бере їх до рук.
Популярні українські видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та «Видавницт­во Старого Лева» виплекали справжню зірку у царині дитячої книжкової ілюстрації. Художник-ілюстратор Ростислав Попський створив і сподіваюся, що буде створювати яскравий і образний художній світ, по суті фантастичний, на основі творів Андерсена, Діккенса, Гауфа, Корчака та інших видатних письменників.
А ще він сам пише книги та їх ілюструє. Чого тільки варта його казка «Мене забули на Місяці». Моя онучка Варя, якій 10 років, каже, що Ростислав бачить те, чого інші дорослі не бачать.
Він і сам зауважує, що у кожному з нас живе дитина. І це особливо важливо для дитячих письменників та ілюстраторів. Треба час від часу дивитися на свою роботу саме дитячими очима. Для нього це головний критик і цензор.
Кілька місяців тому Ростислава Попського мобілізували до лав ЗСУ. Тепер він замість пензля тримає у руках зброю, навчився прицільно стріляти.

Четвертого липня Ростиславу виповнилося 44 роки. У фейсбуці його гарно привітали з видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Зателефонував Іван Малкович — видавець, який з повагою і вдячністю ставиться до Ростислава.
З нагоди дня народження майст­ра пензля видавництво навіть потішило читачів 20-відсотковою знижкою на книги з ілюстраціями Ростислава. А їх на сьогодні аж 14. Найбільш популярні з них: «Тореа­дори з Васюківки» (велике ілюстроване видання), «Куди відлітають риби», «Різдвяна крамничка тітоньки Мальви», «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони», «Пригоди короля Мацюся», «Бухтик з тихого затону», «Розбійник Пинтя у Зак­лятому місті», «Маленький Мук».
Також Ростислав Попський є автором і художником неймовірних книг: «Мене забули на Місяці», «Там, де блукають сни», «Зірка шукає море». Юні читачі від них у захваті.
До речі, на початку цього року Міжнародна рада з дитячої та підліткової книги (IBBY) опублікувала свій традиційний «Honour List 2024», який формують раз на два роки з видатних робіт письменників, ілюстраторів, перекладачів з усього світу.
«У 2024 році до каталогу увійшли 189 видань із 68 країн. Зокрема, неймовірний художник Ростислав Попський — за ілюстрації до книги «Там, де блукають сни». Тепер ця книга буде представлена на світових виставках у Франк­фурті, Болоньї, Швеції та Японії», — повідомили у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
А ще художник ілюстрував чимало казок, книг у львівському «Видавницт­ві Старого Лева».

Свою розповідь про Ростислава хочу розпочати з того моменту, коли він з’явився на світ, — 4 липня 1981 року. У той час я з його татом Богданом працювали у редакції газети «Шляхом Жовтня» (нині – «Шепетівський вісник») після закінчення факультету журналістики Львівсь­кого університету імені Івана Франка.
І так співпало, що він отримав квартиру у тому будинку, де мешкали мої батьки. Тож і першими дізналися, що у Ліди і Богдана Поп­ських має бути поповнення. Тоді ще УЗД не проводили, тому і не знали, хто має народитися. І ось вранці прибігає на роботу щас­ливий батько:
— У нас народився син! А знаєте, як його назвемо? Ростиславом. Акушерка, яка приймала пологи, сказала: «Хай Росте Славним». Так і буде…
У сім’ї уже підростала старшенька Оля. Діти радували батьків своїми успіхами. Ростик, так його кликали змалку, любив малювати. Послухає казку і вже щось фантазує. Сам захотів відвідувати дитячу художню школу, навчаючись у середній школі № 6. Художниця, викладачка школи Надія Елеон ще тоді казала, що у Ростислава — велике майбутнє художника.
Втім, очевидно, юнак не відразу відчув, що саме у малюванні його покликання. Після школи вступив до Хмельницького інституту управління і права, який закінчив 2004 року. За фахом — адміністративний менеджер. Кілька років працював у Шепетівській РДА, як каже, нараховував людям субсидії. Але весь час ловив себе на думці, що це не та справа, якій би він хотів присвятити життя. У вільний час малював.
Якось, під час відвідин своїх друзів Кирила і Лариси Сивоплясів у Києві, з якими навчався у виші, Ростиславу порадили показати свої малюнки фахівцям, зокрема Іванові Малковичу з видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
І Ростислав таки побував у видавництві. Іван Малкович запропонував йому проілюструвати книгу «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака. Тоді, доречі він малював олівцями і кульковою ручкою. Хоча сам твір Рос­тику не подобався, вважав його сумним. Однак замовляння узяв і виконав чорно-білі ілюстрації до книги.
Як зауважує Ростислав, було нелегко, хоча цей твір знайомий йому ледь не з дитинства. Але складність ілюстрації полягає у тому, аби не повторювати їх з тими, які уже були виконані іншими художниками. Він прислухався до порад Івана Малковича.
Розмовляли з Ростиславом у вівторок, 8 липня, надвечір, коли у нього видалась вільна година. Адже він тепер людина військова.
— Загалом якось так вийшло, що я переважно ілюстрував твори класичних авторів — Андерсена, Гауфа, Діккенса, — розповідає Ростислав Попський. — Часом робота над книгою триває кілька місяців. Свої твори також пишу та ілюструю, але виходить швидше. З роками прийшло усвідомлення, розуміння, як треба ілюструвати того чи іншого автора.
Переконаний, що уява має сповна відшліфувати зміст твору, вчинки героїв. Багато доводилося вчитися самому, коли почав працювати з акварелями, олійними фарбами. Потрібно відчувати оту кольорову гаму, співзвучну кожному образу.
Велике задоволення мав від ілюстрації великого кольорового видання трилогії «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. Над цим проєктом працював півтора року. Від себе зауважу, що ця книга постійно користується популярністю серед читачів.
Із незавершених проєктів у Ростислава залишилася книга «Торт у небі» Джанні Родарі — роман-казка для дітей та підлітків.
— Сподіваюсь, що після війни вдасться ілюструвати цей досить цікавий твір італійського письменника, — говорить Ростислав. — Планів багато. Головне, щоб настав справжній мир на українській землі, щоб рашисти залишили у спокої нашу країну.
А ще хочу зустрітися із сестрою Олею та її чоловіком Романом, племінницями Надійкою та Юлечкою. Вони уже майже 15 років мешкають у Канаді. Люблять мої малюнки-подарунки, які висилаю їм до днів народжень…
Талант Ростислава Попського вражає. І дуже шкода, що тато, Богдан Іванович, не побачив, як його син став успішним художником-ілюстратором. Він дуже рано пішов у засвіти — у 51 рік, у 2003-му. І уже мами, Лідії Михайлівни, немає — забрала підступна хвороба. А вона так раділа успіхам свого Ростика.
Наостанок побажаємо Ростиславу Попському здоров’я, особис­того щастя, здійснення задумів, мрій. А головне — якнайшвидшого повернення живим додому.
Світлана МОРОЗ.