Для хорошої роботи замало лиш досвіду, відповідної кваліфікації і надійності обладнання, годі надіятися на плідний результат, якщо людині нездоровиться, допікає втома, дискомфорт на душі. Багато що залежить від взаємовідносин у колективі, вміння організовувати свій відпочинок. Голова спортивно-масової комісії профкому ХАЕС, інструктор фізкультури відділу психолого-педагогічного і фізіологічного забезпечення НТЦ Степан Пенчук вважає, що фізичний стан людини можна покращити, вміло поєднуючи фізичні навантаження і змістовний відпочинок.
- Степане Григоровичу, як би ви розкрили зміст поняття «реабілітація персоналу»?
- Мені, напевно, не треба зайвий раз переконувати, що успіх у будь-якій справі залежить від хорошого настрою. Зарядитись позитивними емоціями на тривалий час допомагає реабілітація персоналу. Вона включає в себе обов’язкове виконання комплексу фізичних вправ, участь у ігрових видах спорту, а також відвідування сауни. На жаль, ми не можемо своєю діяльністю охопити всіх працівників електростанції, доводиться більше уваги спрямовувати саме на змінний персонал. У роботі керуємося Положенням про відділ психолого-педагогічного і фізіологічного забезпечення. Проаналізувавши результати нашої діяльності, дійшли висновку, що для повної реабілітації працівників використано ще не всі резерви. Профспілковий комітет пішов нам назустріч, і тепер маємо можливість організовувати трьохденні поїздки змінного персоналу на Шацькі озера.
- У чому користь від таких поїздок?
- Найперше – зміна обстановки. Як відомо, одноманітність і монотонність пригнічують. На «чужій» території людина на певний час забуває про виробничі та життєві проблеми і налаштовує себе на позитивний лад. Важливою справою також є заняття колективними видами спорту, це добре згуртовує. Ось нещодавно на базі відпочинку на Шацьких озерах побувала зміна «Б». Її представники з великим задоволенням брали участь у різних спортивних турнірах, які ми запропонували. Навіть керівництво бази відпочинку було вражене азартом та активністю наших працівників і виділило для заохочення переможців турнірів свої призи. Додому ми повертались веселі та життєрадісні. Так було й під час попередніх поїздок, коли представники інших змін мали змогу провести свій вільний час в одному із мальовничих куточків Волині.
- Степане Григоровичу, ви започаткували хорошу традицію сплавляння на човнах по Горині. Двічі ми вже розповідали своїм читачам про такі човнові подорожі.
- Нещодавно відбулась третя, у ній взяло участь одинадцять працівників нашої електростанції. Важко описати емоції, які виникають під час подорожі по Горині. На старт ми вийшли біля Славути, і за тринадцять годин допливли до Нетішина. Під час сплавляння для всіх учасників було цікаво побачити красу річки та прилеглої території, як мовиться, з іншого ракурсу. Радує те, що берегова лінія стала набагато чистішою, та й вода у Горині прозора. Можна побачити різну водяну рослинність та рибу, яка водиться в річці. Під час перепочинку вдалось порибалити, улову вистачило для приготування юшки.
- Чим це сплавляння відрізняється від попередніх?
- Дистанцією. Перший раз подорож розпочали біля села Варварівка Славутського району, вдруге стартували від Ізяслава. Цього разу ми вибрали маршрут, який можна здолати протягом світлового дня. Відмінністю також є те, що членами команди стали цілі родини. Інструктор навчально-тренувального цеху Сергій Танцюра був з дружиною і сином, тренер КДЮСШ Ігор Юхимець також загітував не тільки свою другу половину, а й сина. Справжній сімейний екіпаж продемонструвало подружжя Ковалінських. Іван Іванович, який очолює відділ психолого-педагогічного і фізіологічного забезпечення, разом з дружиною і трьома малолітніми дітьми успішно здолали багатокілометрову дистанцію. Враженнями та позитивними емоціями був переповнений кожен. Взагалі я переконаний, що активний відпочинок можна влаштувати не вдаючись до значних фінансових затрат. І не треба їхати у заморську далечінь. Красиве і неповторне – поряд, лиш треба вміти його розгледіти.
Олександр Шустерук
