Лимони, мандарини, стевія ростуть біля… Острога

Майже двадцять п’ять років житель села Прогрес, що неподалік Острога, Анатолій Третяк займається вирощуванням цитрусових дерев. Екзотичні рослини віддячують щедрим урожаєм.

 

Вихід на пенсію приніс цікаве захоплення

Батьківщина Анатолія Третяка – село Прогрес, яке розкинулось обабіч автотраси на віддалі п’яти кілометрів від Острога. Цей населений пункт раніше називався хутором Завидівським, а нову назву одержав у 1950 році: через своєрідну ідеологічну «моду». Тут ще з початку минулого століття  й проживала родина Анатолія.

Після закінчення школи Анатолій здобув спеціальність з механізації сільського господарства. За кілька кілометрів від села діяв Острозький шиноремонтний завод. Він і став основним місцем роботи молодого чоловіка.

Коли прийшов час іти на заслужений відпочинок, Анатолій Іванович почав задумуватися: чим зайнятись у майбутньому. Якось йому потрапила до рук газета із заміткою про захоплення одного киянина вирощуванням екзотичних фруктів. Він відшукав того чоловіка. І, як мовиться, з тієї зустрічі повернувся не з порожніми руками – мав перші саджанці лимонів, інжиру та бананів та, звичайно, необхідну інформацію про особливості вирощування теплолюбних рослин. Тоді стало очевидним, що без спеціального приміщення не обійтися.

Завдяки землі…

Більшість людей мають уяву про теплиці, як наземні споруди, виготовлені з використанням скла чи синтетичних прозорих матеріалів. У Анатолія Третяка вона незвична, бо змонтована у землі. Щоб потрапити всередину, треба відкрити двоє дверей та подолати більше десятка крутих східців. А потім складається враження, що потрапив у царство флори. Тут ростуть дерева, на яких дозрівають мандарини, лимони; розміщені стелажі з багатьма видами іншої рослинності.

Спочатку садівник-аматор моє знайомство з його рукотворним дивом розпочав із розповіді про особливості конструкції. За його словами, основа теплиці складається із траншеї глибиною до трьох метрів. Стіни тут утеплені товстими пластинами пінопласту та фольгою. Стеля теплиці зроблена з полікарбонату.

– Щоб виростити тропічні фрукти, необхідно створити їм відповідні умови, – розповідає Анатолій Третяк. – Це можливо, якщо побудувати спеціальну теплицю, яка за своїми характеристиками нагадує термос, де підтримується необхідна температура. Її потрібно розташовувати в землі на глибині майже три метри. Прозорим у цій конструкції обов’язково повинен бути дах, через нього і потрапляє сонячне проміння. Приміщення для тропічних фруктів слід утеплити пінопластом – щоб не промерзало. Ширина теплиці має бути не більше 5 метрів, а довжина необмежена. Розміщення також має велике значення, найкраще – із заходу на схід, щоб упродовж усього дня туди потрапляло сонячне світло. Коли на вулиці немає морозу, теплиця не опалюється. Прозорий полікарбонат не пропускає ультрачервоних променів, які є шкідливими для листя, плівка створює парниковий ефект. Влітку я її знімаю та відкриваю вікна у стелі, бо тоді температура сягає майже 60 градусів, а при підвищеній вологості це нагадує тропічний ліс. Землю потрібно поливати щодня, а обприскувати рослини двічі на день. Для лимонів вологість має бути 90 відсотків. Вони можуть вирости вагою до кілограма.

– Як доглядаєте насадження взимку?

– Тут секрет простий. Непромерзла взимку земля має температуру 6 градусів тепла. Вона є некритичною для цитрусових. А коли надворі тріскучі морози, то протоплюю піч і контролюю температуру в теплиці.

Натхненна праця і терпіння

Протягом двох десятиліть вирощування екзотичних дерев Анатолій Третяк набув великого досвіду та зібрав багато корисної інформації. Певний час він примудрявся вирощувати навіть банани, ананаси та ківі, які реалізовував на ринку у Рівному. Покупці дивувалися не тільки тому, що це місцева продукція, а й її смаковим якостям. Чоловік з Острожчини довів, що банани у наших торгівельних закладах є у більшості випадків кормовими, а його власноруч вирощені фрукти мають присмак меду.

Зараз у теплиці дозрівають лимони та мандарини. А на стелажах підростає їхня розсада. Господар каже, що принаймні лимони потрібно щеплювати з тими, що уже плодоносили, бо інакше можна чекати й 15 років на врожай. Вони починають цвісти вже у перший же рік, а розмножуються з гілочки.

– Важливо знати, що лимону, апельсину, мандарину можна дозволяти плодоносити, коли вже сформоване дерево і на ньому є 40-50 листків. Тоді можна залишити 1-2 фрукти. А ще рослину потрібно вчасно обрізати, щоб щедріше родила, – зауважив садівник.

Анатолій показав й інші рослини, які вирощуються у пластикових горщиках.

– Ось лавр. Він відомий кожній господині, бо без нього важко уявити більшість страв. Цю рослину можна вирощувати в домашніх умовах. Це також природній дезодорант та захисник від багатьох хвороб.

А потім господар продемонстрував рослину, яка відома багатьом хворим на цукровий діабет. Це стевія. Вона, за твердженням дієтологів, у триста разів солодша за цукор та має нульовий глікемічний індекс. 

Після демонстрації зони вирощування цитрусових Анатолій Третяк показав інші напрямки його діяльності. На території обійстя є ще дві теплиці, де вирощується розсада помідорів, огірків. Поряд зростає сад із фруктовими деревами. На краю приватної земельної ділянки є рукотворний ставок з різними видами риби. За словами Анатолія Третяка, все це потребує самовідданої праці та терпіння. А позитивний результат – хороша нагорода за це.

Про острозькі цитрусові відомо й у Нетішині

Певний час деяку свою продукцію Анатолій Третяк реалізовував у Нетішині. В основному, розсаду цитрусових дерев. Покупцям завжди надавав інформацію про їхнє вирощування. Немає сумніву, що в багатьох оселях жителів міста енергетиків й досі милують око теплолюбні фруктові диковинки.

Для Анатолія Третяка Нетішин – місто не чуже. Саме з ним свою долю поєднали два його сини. Сергій зараз працює головним інженером у комунальному господарстві Хмельницької АЕС. Олександр обіймав посаду інженера виробничо-технічної служби ХАЕС, а згодом пропагував переваги атомної енергетики на міжнародному рівні. Їхні сім’ї є основними поціновувачами смаку екзотичних фруктів зі своєї малої батьківщини. Головне, що родинні традиції не будуть втрачені.

Олександр Шустерук