Музи не мовчать
Надія Гусарова
Вам бреше світ? То розтуліте ж очі, -
позакладало вам, і мозок всох.
Земля цвісти і плодоносить хоче,
а ви плюндруєте її – чортополох!
Втікайте, кайтесь, Господа моліть,
щоб не прийшлось вам знать пекельні муки.
Вам заборонено у майбуття політ –
ми, як стіна, міцні, узявшися за руки!
Подол не квітне… - Досить розпинать…
Ірпінь і Буча повстають на спротив.
Якщо за кораблем підете НА –
візьміть з собою мовчазну Європу!
***
Плаче Україна за дітьми,
що убиті ворогом кривавим.
Ми Вкраїну захистим грудьми.
Ми – народ, ми відстоїм державу.
Серце вибухає гнівом – в бій.
Ні жалю, ні страху – дивний спокій.
Ми з тобою на передовій.
Не відступимо з позиції ні кроку.
***
Видіння було таке:
зіниці побиті набоями,
серце прострілене золоте.
Слава героям!
Спалено сонцем вуста
Крізь коси – пшениця в полі.
Ти мармуровим став.
Слава героям!
Ти марив не більше тОго -
вийти живим із бою.
Чекають тебе живого…
Слава героям!
***
Я чекатиму котиків навесні,
які ти обіцяв наламати.
Я кохатиму тебе уві сні
й наяву,
і під гомін гармати.
Ольга Прохорчук
І ніколи раніше так різко - на “до” і на “після”,
І ніколи раніше так чітко - на рідне й чуже.
І все більше медалей і звань у посмертному списку
Підраховують тих, кого доля вже не вбереже.
І все більше новин: “Знову обстріл. Атака. Є жертви.”
І земля наша стогне, і наша звитяга реве.
Ну, а що нам втрачати? Ми максимум можем померти,
Але доки ми боремось - наше майбутнє живе.
Стільки відчаю, й злості, й скорботи, і болю - по вінця,
І хоч скільки п’ємо, а не видно й не видно щось дна.
І дитинство так швидко і безповоротно закінчується,
Коли твій дитмайданчик рівняє з землею війна,
Коли кожен будильник - з рингтоном сиренного реву,
Коли кожен снаряд - цокотінням зубів і колін.
І ми молимо: Боже, закрий, затули наше небо,
Бо в нас тільки й надій, що на Тебе і джавелін.
Нам хоча би до ночі, а потім ще трохи, до ранку,
Нам ще день би, і ще... А сьогодні, дивися, весна,
Й розцвітає під обстрілом небо вогнем на світанку,
Й наливаються соком дерева і кров’ю - Десна.
Можна знищити храми, та віра - то річ невід’ємна.
Можна тіло скалічить - та духу незламний каркас.
І, неначе атланти, ми мусимо втримати землю,
Бо земля, хоч горить, але міцно тримає - нас.
1 березня 2022
Віктор Гусаров
Я не ворог тобі,
я твоє каяття перед смертю,
ти прийшов убивати
онуків моїх і дітей.
Я тебе напою
кулеметним дощем,
і ти жерти
будеш землю святу,
яка щедрим колоссям
над прахом твоїм проросте.
Не прийму твоїх сліз
і молитви,
як кровного брата.
Не прощу,
хоч у Бога від крові зрічись.
Ти прийшов не за миром,
ти підло прийшов убивати.
Біснуватий,
даю тобі шанс -
удавись!
