З початком кожної виборчої кампанії суспільство активізується і нуртує. Одні на всі боки вихваляють достойників, на котрих покладають надії на гідне майбутнє, інші ж навпаки на чому світ стоїть шпетять претендентів на те чи інше крісло у владі, ставлячи у вину завидну забудькуватість вчорашніми кандидатами їх щедрих обіцянок перед виборцями відразу ж по завершенню голосування. Певна частина електорату тримається думки, що вибори народу жодної користі не приносять, про людей як не дбали, так і не дбають, і ті обіцяні блага такі ж примарні, як безплатний сир у мишоловці. Воно й справді,  на дармові дарунки сподіватися марно, маємо розраховувати на свої фінансові й трудові можливості, дбаючи про хліб насущний. Якщо ж іти за відомим «Хліба й видовищ», то на розваги, без шкоди для власного гаманця, таки може пофортунити. Благо, грип потроху відступив, і містами та селами поїхали вітчизняні артисти, агітуючи на концертах за того чи іншого кандидата. У Нетішині минулої неділі першим у виборчому сезоні висадився творчий десант у складі народних артистів України Володимира Данильця та Володимира Мойсеєнка.

На щастя, виступ гумористів не був переобтяжений агітацією. Ну а гумору, жартів, як завжди, не бракувало. Відверто нудьгували хіба що ті, хто не є прихильником розмовного жанру й творчості обох Володимирів, зокрема. Зрештою, для чого тоді йти на концерт, з-під батога ж до зали не заганяли нікого.

Але то так, між іншим. Загалом публіка в ущерть заповненому залі радо зустрічала кожен виступ, не шкодуючи своїх долонь для аплодисментів – майстри дотепного слова того варті. Вони, як бувало Штепсель з Тарапунькою, на одній ноті відпрацювали двогодинний концерт і заключний вихід на сцену став до певної міри несподіванкою, хотілося дивитися й слухати ще і ще, адже монологів - нових та добре знайомих глядачам - в репертуарі гумористів таки багатенько. Так і хотілося сказати: «Приїжджайте ще». Напевне, це буде не скоро, бо ж «коли то ще наступні вибори», як не без іронії мовили зі сцени самі «Кролики». Але ж кандидатів у нас вісімнадцять, невже  ніхто більше не подарує нам такі хвилини радості? Залюбки прийма­тимемо гостинно подібні десанти, не часто ж випадає так задарма …                      А ще кажуть, толку від виборів нема.

Ольга Сокол