Вхід

Один процент Мікеланджело

Вт, 22 Вересня 2009

Людина на 60 відсотків  з хімікаліїв, на 40 - з брехні  та  житніх  коржів, але на 1 відсоток із Мікеланджело,  тому я створюю вітражі, - писав А.Вознесенський (переклад автора). Поява вітражів  на вході в зал Інформаційного центру Хмельницької АЕС за­свідчила  наявність тут творчих сил, спроможних при­крашати буття.  Тематичний   диптих  загальною довжиною у три з половиною метри на метр двадцять п’ять зустрічає відвідувачів яскравими фарбами,  сучасним  сюжетом.  Стилізовані квіти обвивають чотири атомні енергоблоки, будинки міста, весь навколишній всесвіт. Це робота юного художника з Нетішина Микити Борцова, що принесла митцю першу премію у  цьогорічному   конкурсі  «Атомна енергетика і ми».

- Це перша моя робота такого масштабу, - каже хлопець. – Використано акрилові фарби і техніку нанесення їх на скло із застосуванням стилізованих вітражних перегородок. Роботу можна вважати вдалою, хоча й використано не  традиційні фарби, а саме  акрилові – вони насичені, яскраві, довговічні. 

Пройшовши в двері,  натрапляємо на іншу  масштабну роботу висотою у два метри і майже триметрову в довжину. Це витвір іншого конкурсанта Анатолія Мельника. Хлопець у минулорічному творчому змаганні отримав гран-прі за роботу «Електроенергію – селам України»,  її було виставлено у Третьяковській галереї в Москві і відзначено в номінації «За оригінальне вирішення теми». Цьогоріч він розділив першу премію з М.Борцовим. Переможцям  і було запропоновано увічнити свої роботи в інформаційному центрі ХАЕС. Хлопці затратили понад три тижні, аби явити твори для відвідувачів. Черговою відзнакою стала премія  від ХАЕС, яку вручив заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку Віктор Демидюк. Він побажав подальших  успіхів і здійснення заповітних  бажань. А вони у хлопців також  пов’язані  з  мистецтвом.

У обох за плечима вже по сім років Нетішинської дитячої художньої школи. Збираються продовжувати навчання далі.

З розмови з Микитою дізнаємось, що  роботі  по склу навчався у місцевого педагога. Спробував, сподобалось, бо це оригінально і «кльово». Навіть мама так не вміє. А мама  у  Микити  художник електроцеху ХАЕC  Олена  Василівна  Балагуріна.

Понад двадцять років Олена Василівна  працює  на  Хмельницькій АЕС. Тут свої вимоги до естетики. Однак художниця чесно та  старанно виконує покладені на неї обов’язки, намагаючись внести новизну не лише у свою діяльність. Вона стала автором кількох знаків  символіки Хмель­ницької АЕС, лауреатом премії за створення логотипу компанії “Енергоатом”. За її ескізами  упорядковано  територію перед адмінбудинком АЕС.  Вона  учасник міжнародної пересувної ви­ставки “Мистецтво наводить мости”, яку презентували в Києві,  Москві,  Берліні  та Парижі.

Микита  чітко  знає, що піде стопами матері, вступить у Дніпропетровський  будівельний університет і буде геодезистом, аби навчитись на площинах розташовувати квітники і дитячі садочки, атомні станції і тролейбусні лінії. Він  хоче  використати свій процент  Мікеланджело  на  прикрашання світу.

Віктор Гусаров

 




ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic