Пошана матерям, дружинам, сестрам українських захисників
З огляду на важкий воєнний час важливість підтримки один одного важко переоцінити. Українських воїнів вдома дожидаються матері, дружини, сестри, діти. Із завмиранням серця чекають на звістку, на дзвінок від рідної людини, молитвою оберігають своїх найдорожчих. Аби підтримати та розрадити українських берегинь, нетішинською скульпторкою та художницею Світланою Лелях-Бегутовою започатковано акцію: «Ми з щирим серцем і добрим словом разом йдемо до перемоги».
З творчою командою однодумців заходи із вшанування жінок військовослужбовців ЗСУ проведено уже у ряді сіл та міст Хмельниччини і Рівненщини. Своїм чорним крилом біда торкнулася мешканців багатьох громад. Стартувала акція у Корці, де загиблих героїв з початку російсько-української війни уже нараховується більше десятка.
З цим містом у Світлани Мефодіївни давні і дружні зв’язки, нещодавно мисткиня відкрила там три меморіальні дошки загиблим захисникам України. «Ми давно співпрацюємо зі Світланою Лелях-Бегутовою. Приїздять до нас і беруть участь у різних акціях та подіях, які мають місце в нашій громаді, й хмельницькі атомники. Ми дуже раді, що маємо таких вірних друзів і надіємось, що ще багато зробимо добрих і світлих справ, коли разом подолаємо ворога», - зауважила голова Корецької МТГ Людмила Дмитрук.
У заході, присвяченому матерям, дружинам, сестрам українських захисників і захисниць, взяли участь корецькі творчі колективи та окремі виконавці. У їх виступах звучали невмирущі українські пісні про найвищі цінності у цьому житті. Слова подяки місцевій громаді висловили біженці, які змушені були покинути свої домівки на сході України.Згодом шану матерям і дружинам засвідчили у Крупці на Славутчині та у Мощаниці на Рівненщині. Присутні із щемом у серці слухали виступи місцевих талантів-аматорів, твори нетішинських поетів: авторські вірші читали Ганна Митюк, Марія Караван, Світлана Лелях-Бегутова, Микола Руцький.
Слово, пісня, звичайне людське спілкування – ліки для людської душі, особливо у важкий воєнний час. Загоїти біль були покликані учасники благодійної мистецької акції і в Бабині, що на Рівненщині. Наразі одинадцять захисників Бабинської громади, що об’єднує 11 сіл, уже ніколи не переступлять поріг рідної хати. Хтось із них не встиг побудувати власний дім, хтось не посадив садок, хтось не дочекався первістка, а хтось – не долюбив. Одним героям випало багато побачити в житті, а хтось відійшов у засвіти зовсім юним …
Розпач і біль матерів, які втратили своїх дітей на війні, – найстрашніші емоції у цьому світі. «Нині важко усім, проте особливо болить матерям, які уже ніколи не дочекаються своїх синів та доньок. Сьогоднішня акція дала змогу виплеснути емоції, що тягарем лежать на душі, жінкам, котрі прийшли на захід. Нехай вони виплакались, але, можливо, їм все ж таки стало легше від того, що про них не забувають, що пам’ятають їх синів та чоловіків», – наголосив голова Бабинської сільської громади Володимир Бойко.
Того ж дня на сцені Бабинського будинку культури відзначили грамотами та подарунками місцевих волонтерів, які активно допомагають Збройним Силам України.
Сьогодні в Україні, мабуть, не знайдеться жодного місця, куди б не постукала біда. Не є винятком і родини Плужненської сільської громади, з якої майже 160 захисників боронять Батьківщину. Саме їх рідним і дарували слова розради та підтримки учасники благодійної мистецької акції. Подякував за таку віддушину творчій нетішинській команді та її організаторці Світлані Лелях-Бегутовій Плужненський сільський голова Віталій Мартинюк.
Світлана Мефодіївна каже, що матері і дружини вдячні за благодійні мистецькі акції, коли пронизливим поетичним словом, душевною піснею, просто людським щирим спілкуванням учасники мистецького проекту намагаються підтримати жінок. А ще авторка благодійної акції висловлює щиру подяку за підтримку подібних заходів генеральному директору Хмельницької АЕС Андрію Козюрі.
«Вірю, що завдяки таким небайдужим людям, які кожен на своєму місці віддають свої сили задля перемоги, ми здолаємо рашистських загарбників. Підтримка один одного є надзвичайно важливою, і будь-які заходи, що допомагають здолати відчай, необхідно проводити», – резюмувала мисткиня.
Тетяна Степанюк
