Потрiйна радiсть
Минулий рік для подружжя Гурських, яке мешкає у селі Кривин, став особливим - у них народилась трійня. Ця подія стала радістю для всієї родини. На адресу щасливих батьків лунали щирі вітання. Відтоді промайнуло понад 7 місяців, автор цих рядків вирішив поцікавитись життям унікальної, як для нашого краю, сім’ї.
Через село Кривин проходить автошлях. До такого сусідства Сергій та Наталія Гурські вже звикли. Їх оселя знаходиться у центрі села і повз неї постійно курсує автотранспорт.
Коли ступаєш на територію подвір’я, мимоволі в вічі кидається ошатний будинок. Біля нього важко не помітити дбайливо висаджені квіти. Це справа рук Наталії. Як згодом довідався, жінка любить вирощувати не тільки ці красиві рослини. Вона знаходить час, щоб доглянути городину, яка взимку стає хорошим доповненням до обіднього столу. До праці жінка привчена ще з дитинства.
- Ось наш скарб!.. – сказала Наталія Юріївна, вказуючи на великий трьохмісний дитячий візочок.
Вердикт медиків про майбутнє поповнення сім’ї батьки Сергій та Наталія Гурські сприйняли як послання Всевишнього. Було переконання, що первісток – донечка Маша – тепер буде мати братика чи сестричку. Згодом люди у білих халатах повідали майже «сенсацію», мовляв, є для батьків шанс стати багатодітними.
Підготовку до пологів та й саме народження дітей Наталія тепер згадує з посмішкою. А тоді батькам та рідним довелось добре похвилюватись. Трійня на світ з’явилась в пологовому будинку Хмельницького.
Звичний ритм життя сім’ї Гурських змінився докорінно, бо вся увага спрямована на догляд за Даринкою, Олексієм та Михайлом.
- Я взагалі не уявляю, як би справлялась із дітьми без допомоги наших дорогих та рідних бабусь – моєї мами Валентини Макарівни, яка мешкає у Нетішині, та мами чоловіка – Надії Сергіївни, – розповідає Наталія Юріївна. – Вони тепер постійно поряд, я ціную їх допомогу та слушні поради.
Дружина також пишається своїм чоловіком Сергієм Францовичем. У нього також є свої обов’язки у догляді за немовлятами. Після народження малюків родині довелось придбати спеціального візочка для транспортування аж трьох діток. Цей «агрегат» у зібраному вигляді нагадує мінігелікоптер…
Сергій Гурський пригадує, з яким ентузіазмом сприйняли його колеги по роботі в транспортному цеху Хмельницької АЕС звістку про народження трійні. Дехто навіть не міг повірити у такі реалії життя. Але всі вітали щиро і бажали усяких гараздів.
У колективі станційних автотранспортників Сергій Францович працює більше двадцяти років. Професію водія він вибрав не випадково. Його батько вісімнадцять років трудився в транспортному цеху і залишив про себе хорошу згадку серед керівництва та водіїв підрозділу.
Про Сергія Гурського в транспортному цеху відгукуються тільки хорошими словами. Його цінують за працьовитість та високий професіоналізм. Не випадково досвідченому водію під час кожної ремонтної кампанії доручають доставку спеціальних вантажів.
Виходячи на черговий рейс Сергій Францович постійно пам’ятає, що його з нетерпінням чекають любляча дружина та четверо діток. Тут, як мовиться, є заради кого жити і плідно працювати.
Під час відвідин щасливого подружжя скористався нагодою поцікавитись обставинами їх першого знайомства.
- Познайомились ми на дискотеці у Кривинському клубі, - розповідає Сергій Гурський. - Спочатку зустрічались, а потім зрозуміли, що не можемо один без одного. Я щасливий, що в мене є чудова дружина, яка подарувала дві донечки та два синочки.
Щоб забезпечити сім’ю всім необхідним, батьку доводиться добре працювати. У вільний від основної роботи час він займається доглядом за городиною. Для цього придбав невеличкого трактора.
Праця біля землі забирає багато сил та енергії. Але вони компенсуються від вогників десяти очей, які випромінюють радість та добро.
Олександр Шустерук
На знімках: сім’я Гуських з надійними помічниками – бабусями; тут робоче місце Сергія.
Фото автора
