Про село Дорогоща нагадують науковці, пам’ятають його уродженці
З 2003 року в Нетішинському міському краєзнавчому музеї функціонує експозиційна зала «Історія села Дорогоща». Тут зібрані унікальні матеріали про минувшину села, яке у вісімдесятих роках XX століття припинило своє існування.
Завдяки дослідженням ентузіастів
Серед жителів Нетішина є немало свідків та учасників облаштування гідротехнічних споруд, які потрібні для повноцінної роботи різного обладнання Хмельницької атомної електростанції. Найважливішим об’єктом є водойма-охолоджувач. Вона створена відповідно до проєкту, розробленого Київським інститутом «Енергопроєкт», для забезпечення технічного водопостачання, охолодження теплообмінного обладнання енергоблоків. Технологічна водойма споруджувалася на масиві площею у двадцять квадратних кілометрів, до її створення було залучено багато працівників. Вони вирубували чагарники, демонтовували житлові будинки на території села Дорогощі. Земля, на якій розташовано водойму-охолоджувач, була передана Хмельницькій АЕС у довгострокове користування. Енергопідприємство здійснило всі необхідні платежі за землю та використання водних ресурсів відповідно до чинного законодавства.
Перед спорудженням водойми-охолоджувача у 1985 році науковий співробітник Острозького краєзнавчого музею Олександр Романчук запросив у село Дорогощу наукову експедицію з Кам’янця-Подільського. Її учасниками було розкопано на околиці Дорогощі курганний могильник бронзової доби. Знайшли серп, горщики, фрагменти бойових сокир.
За словами наукового співробітника Нетішинського міського краєзнавчого музею Василя Вихованця, в результаты дослідницьких робіт виявлено цікаві експонати, зокрема стельмахівські, бондарські, ковальські, гончарні вироби сільських майстрів – ключі, підкови, рихви... В музеї зберігаються фотографії тих часів, коли село славилося ремісниками, стельмахами, бондарями, ковалями, гончарями. Змайстровані вози, брички, фаетони продавали на базарах Острога, Ізяслава, Славути, Плужного, Ганнополя і навіть Балти, що на Одещині, та Молдавії. Деревне вугілля ковалі купували у селі Сільце, яке повторило долю Дорогощі. Вихідців з Дорогощі доля розкидала по багатьох містах України. Частина переїхала до родичів, частина одержала житло в Нетішині, Острозі та інших населених пунктах.
«Експозиція «Історія села Дорогоща» у своєму першому варіанті стала доступна багатьом відвідувачам закладу 15 травня 2003 року, – розповідає науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею Василь Вихованець. – З часом виникла потреба наукового експозиційного удосконалення, переоформлення її в музеї і навіть перенесення в інший зал. Відкриття оновленої експозиції відбулося у Міжнародний день музеїв, 18 травня 2024 року. Саме тоді в експозицію було внесено інформацію на основі документа, знайденого вченим Ігорем Тесленком, про найдавнішу відому на сьогодні писемну згадку про топонім «Дорогоща» за 1640 рік».
Продовжуючи традиції активних досліджень історії Дорогощі, Василь Вихованець підготував свої наукові розвідки про колишніх уродженців цього старовинного села. В одному із нарисів він оприлюднив свої враження про це. За його словами, вперше довідався про Дорогощу від своєї першої вчительки Раїси Ляхович, коли проживав у селі Мощаниці на Острожчині. У наукового співробітника були ще цікаві зустрічі з колишніми жителями Дорогощі.
Коли почала діяти музейна експозиція «Історія села Дорогоща», адміністрація Хмельницької АЕС організувала зустріч із колишніми жителями Дорогощі. Вони скористалися можливістю на станційному катері навідатися до місця розташування колишнього села. На поверхню водойми-охолоджувача лягли букети, як данина пам’яті про всіх рідних, близьких та знайомих, для яких Дорогоща була малою батьківщиною.
Пам’ятаючи про свою батьківщину
У Нетішині та Острозі мешкає чимало колишніх уродженців села Дорогощі. Серед його колишніх жителів – і Михайло Глибович, який до виходу на заслужений відпочинок працював машиністом берегових насосних станцій дільниці гідротехнічних споруд Хмельницької АЕС. З ранніх дитячих років Михайло Миколайович пам’ятає батьківську кузню, у якій для роботи використовувалося безліч різного реманенту. Про ковальські здібності її власника – Миколи Степановича – слава поширювалася всією округою. З сусідніх сіл та Острога навідувалися замовники, щоб одержати необхідні у господарстві речі: плуги, сокири молотки, вила, лопати, підкови, колеса, каркаси для возів тощо. Як пригадує Михайло Глибович, у 1981 році жителям Дорогощі та Сільця повідомили, що на території цих сіл буде технологічна водойма. Тож дехто завчасно почав дбати про переїзд. Глибовичі зайнялись облаштуванням нової оселі на південній околиці Острога. Михайло Глибович, хоч і здобув технічну освіту та влаштувався на ХАЕС за фахом, не полишав бажання продовжити батьківські ковальські традиції. Доклав зусиль, аби на власному обійсті у старовинному місті спорудити дерев’яний будиночок, який облаштував під нову кузню.
Науковцям допомагають атомники
Кілька років тому у фонди Нетішинського міського краєзнавчого музею, завдяки працівникам Хмельницької АЕС, потрапили унікальні документи, серед яких є звіт археологічної експедиції Кам’янець-Подільського педінституту про розкопки курганів у Дорогощі у 1985 році перед спорудженням технологічної водойми Хмельницької АЕС. Науковцям тоді вдалося дослідити шість курганів тшинецько-комарівської культури ХVІ-ХV ст. до н.е. За описами проведення розкопок археологи знайшли місця захоронення людей та тварин після кремації, де були у наявності побутові речі: глиняні глечики та їхні фрагменти, крем’яні сокири, ножі, наконечники стріл, а також прикраси у вигляді браслетів різних форм. У ході розкопок науковцями зафіксовано 1165 знахідок. У звіті також згадано про знахідку, яка не відноситься до тшинецько-комарівської культури. Це п’ять золотих турецьких монет, які використовувалися для виготовлення жіночих прикрас. Дату їхньої чеканки – 1807 рік – вдалося встановити на основі консультацій із археологом, старшим викладачем кафедри історії Азербайджанського держуніверситету Ф.Р. Махмудовим. За висновками дослідників, ці монети могли потрапити на територію могильників, як прихований скарб одного із жителів Дорогощі.
Звіт експедиції Кам’янець-Подільського педінституту наукові працівники Нетішинського міського краєзнавчого музею вважають унікальним документом. За словами директорки музею Оксани Кононюк, у ньому представлено всі етапи досліджень, є детальні описи знахідок. Крім цього, звіт проілюстровано оригінальними чорно-білими світлинами. Це свідчить, що пам’ять про Дорогощу не кане в Лету.
Олександр Шустерук
На знімку: журналісти на плесі над колишнім селом Дорогоща
