Трудову біографію Микола Юрчук розпочав у цеху централізованого ремонту ХАЕС. Сюди він потрапив не випадково. Коли на електростанції довідались, що йому єдиному серед випускників Нетішинського професійно-технічного учи­лища №23 присвоєно четвертий розряд слюсаря з ремонту релейного захисту та автоматики, поспішили із пропозицією поповнити колектив ремонтників. Згодом він почав займатись лагодженням обладнання в цеху теплових та підземних комунікацій, став черговим електрослюсарем.

Потяг до електроніки в Миколи Юрчука проявився ще під час навчання у школі. У вісімдесятих роках великої популярності набули дискотеки, для їх проведення використовувалась і своєрідна апаратура – магнітофон, підсилювач, набір динаміків. Для того, щоб запрацювало це «господарство» також потрібно було мати досвід і знання. У селі молодь знала, що коли за справу береться Микола – у клубі будуть танці. Йому часто доводилось і чаклувати із паяльником над платами із радіодеталями, шукати підступні несправності.

Хлопець був частим свідком приїзду численних делегацій у сусіднє село Вілія, де народився відомий письменник Микола Островський. А відвідати  музей на честь земляка в Шепетівці зміг лише через два десятки років, коли свою долю поєднав із Хмельниччиною. Деякі риси характеру М.Островського, як наполегливість, терплячість, все життя намагався виховувати і в собі.

- Часто згадую велосипедну подорож трьох десятків станційників до Кузнецовська,- каже Микола Юрчук, - й гадки не мав, що без належної підготовки на звичайному дорожньому велосипеді зможу подолати двісті п’ятдесят кілометрів. Але це була команда натхненних ентузіастів, які заради популяризації атомної енергетики здатні на цікаві вчинки. Якщо в когось народиться ідея знову навідатись до наших колег на РАЕС, я буду в перших рядах.

А тоді, у 2003-му,  велосипедний «марафон» планувалось присвятити введенню в експлуатацію другого енергоблока ХАЕС та четвертого РАЕС. «Треба себе випробувати» - сказав Микола. Літнього ранку вервечка велосипедистів здійснила старт у місті енергетиків.

…Коли ти у сідлі велосипеда і рухаєшся із невеликою швидкістю, часу вистачає не тільки, щоб пильнувати дорогу, а й для споглядання неповторних краєвидів.

Ось група перетнула кордон між Хмельницькою та Рівненською областями. За кілька хвилин відкривається панорама древнього Острога, з  його незмінними символами – Замковою горою з фортецею, князівською резиденцією та Богоявленським собором, сяйво бань якого можна розгледіти й за десяток кілометрів.

Острозький район – батьківщина Миколи Юрчука. У селі Болотківці пройшло його дитинство. Важким воно було. Тільки Миколі виповнилось п’ять років, батько покинув сім`ю і гайнув у невідомому напрямку. Мама мала інвалідність, і їй було важко підтримувати домашнє господарство. З раннього дитинства Микола пізнав, що таке хліб насущний. А всяке траплялось, були дні, що й того хліба не було на столі, бо ж мама мала мізерну пенсію, на яку, як мовиться, не розженешся. А хлопцеві і обновку треба придбати, і взуття оновити.

Вставати доводилось раненько. Микола приготовляв харчі для худоби. Все поспішав, щоб до школи не запізнитись. У його селі була лише початкова школа. У старших класах вже потрібно було діставатись за десяток кілометрів до села Кунів. Друзів у нього не бракувало. У десятому класі вони у складчину купили фотоапарат «Вілія-авто». Як згодом виявилось, такий подарунок був доречним, бо хлопець захопився фотосправою і саме завдяки цьому з’явились фотознімки багатьох односельців, старих вулиць села. Під час зустрічі  Миколи з однокласниками, його фотоальбом став імпровізованим музеєм: кожному кортіло побачити себе на три десятки років молодшим.

…Вервечка велосипедистів прямує автошляхами Рівненщини. Подолано не один десяток кілометрів. Під палючим сонцем піт ллється градом і сліпить очі. Але втоми ніхто не відчуває. Мандрівників надихає особистий приклад голови профкому Хмельницької АЕС Михайла Гука, який також відважився несамовито крутити педалі і доїхати до пункту призначення – Кузнецовська із його ще недобудованим енергоблоком.

Хіба можна думати про втому, коли поряд борються із силами аеродинаміки активістки електростанції Людмила Малько із донькою-студенткою Юлею, Олена Канигіна.

Що таке подорожня романтика, Микола Юрчук зрозумів під час ночівлі у лісі. Проливний дощ вирішив трохи остудити велотуристів, проникаючи у намети. Але це ще більше загартовувало команду. Здаватись стихії ніхто не збирався.

Під час велопробігу висвітлились у новому забарвленні гарні людські якості Миколи Юрчука. Він добровільно взяв на себе «тилове забезпечення» - допомагав у формуванні багаття та приготуванні вечері. За відповідальність, душевні якості М.Юрчуку у цеху гідротехнічних та підземних комунікацій не один рік довіряли посаду голови цехового комітету. На цій громадській «посаді» замало бути активістом, адже багато часу  доводиться займатись вирішенням проблем працівників підрозділу, сприяти їх відпочинку та оздоровленню. Необхідні знання, наполегливість, впевненість людей, що ти допоможеш їм. І після створення комунального підприємства електростанції на базі ЦГТПК М.Юрчука знають як формального і неформального лідера.

Саме завдяки велопробігу, який відбувся у 2003 році, Микола вперше побачив Рівненську АЕС і тамтешнє місто енергетиків. Відтоді зробив висновок, що Нетішин із його мальовничими околицями виглядає привабливішим. Микола є членом «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС», і у вільний від роботи час його можна побачити на місцевих водоймах. З дитинства не зраджує риболовлі на поплавкові вудки. У такі моменти він відчуває єднання з природою. А для її збереження і прикрашання щороку виходить на суботник по озелененню, який влаштовує профком ХАЕС.

Олександр Шустерук

Фото Валерія Валуєва

та Олександра Шустерука