Проаналізувавши історію будівництва Хмельницької АЕС та АЕС Жарновець у Польщі, провідний інженер ВТС Олександр Третяк знайшов у ній дуже багато спільного.

Будівництво першої польської атомної електростанції в Жарновці було зупинено 20 років тому. Уряд Тадеуша Мазовєцкого 4 вересня 1990 року офіційно прийняв рішення про зупинку будівництва. До цього призвело  кілька чинників: стійкий і безкомпромісний протест екологів у зв’язку з подіями на Чорнобильській АЕС, а також прогнози (які, на жаль, виправдались) про те, що польська економіка зменшуватиме свої обороти і споживатиме щораз менше електроенергії.

З того часу багато чого змінилося – Польща стала членом НАТО, ЄС, стала учасницею  багатьох енергетичних проектів. Від початку нового тисячоліття польська економіка стабільно нарощує обороти, і сьогодні вже зрозуміло, що без атомної енергетики не обійтися. Економіка розвивається і ріст рівня життя призводить до росту споживання енергії. У Польщі використання енергії на одного жителя становить 40% середнього споживання у країнах Євросоюзу. У майбутньому цей показник, за попередніми розрахунками, може збільшитися. Тому поляки уже замислюються над тим, щоб розпочати у Польщі будівництво атомної електростанції, яка допоможе покрити зростаючі потреби в електричній енергії. 

Атомна електростанція Жарновець (Elektrownia Jadrowa Zarnowiec) - польська АЕС, що будувалася в 1982-1990 роках на місці ліквідованого села Картошино біля Жарновецького озера. АЕС мала бути першим кроком в реалізації польської програми ядерної енергетики, яка передбачала загалом спорудження трьох АЕС.

Зміна в Польщі економічної ситуації після 1989 року, а також довготривалі протести екологів і супротив громадськості,  який значно зріс після аварії на Чорнобильській АЕС, призвели до того, що  будівництво було припинено і АЕС до цього часу не збудовано. В 2010 році про Жарновець знову заговорили як місце будівництва нової АЕС, адже містечко в рейтингу міст претендентів на локалізацію першої польської атомної станції отримало найкращий результат.

З історії

Картошино (Kartoszyno) було древнім селом, на території якого знаходились найстаріші поселення на Помор’ї. На Замковій Горі, біля підніжжя якої розташовувалося поселення, знайдено залишки міського укріплення часів лужицької культури (бронзова доба, 1-ше тисячоліття до н.е.). Перша згадка про  Картошино датується 1284 роком. Неподалік в Надолі знаходиться скансен (музей під відкритим небом), де реконструйовано  селянське поселення ХІХ століття, що походить з Картошино.

Саме Картошино було визначено місцем для будови атомної електростанції Жарновець. 31 березня 1982 року  передано відведену площу під забудову генеральному забудовнику Енергоблок-Вибреже (Energoblok-Wybrzeze), незабаром розпочато виселення мешканців села, переважна більшість яких було переселено в Одаргів (населений пункт неподалік). Режисер Іреніуш Енглер зняв документальний фільм «Спадщина» («Ojcowizna») про долю родин, які у зв’язку із будовою АЕС змушені були залишити рідні домівки.

Однак тоді не судилося селу перетворитися на красиве сучасне містечко, 27 травня 1990 року відбувся референдум у Гданському воєводстві (області). При  явці 44,3% проти будівництва АЕС проголосувало 86,1%, підтримали будову лише  13,9% голосуючих. Це призвело до того, що 17 грудня 1990 року Рада Міністрів прийняла Ухвалу №204 в справі переведення «Атомної Електростанції Жарновець» в стан ліквідації та визначено термін ліквідації 31 грудня 1992 року. В ті роки в Польщі набув популярності неологізм «Жарнобиль» («Zarnobyl»), що походить від сполучення назв двох міст – Жарновця і овіяного злою славою Чорнобиля. З часом назва ввібрала в себе нові риси, набула нового значення. Руїна в яку перетворилася будова АЕС, асоціювалася з вимерлим і покинутим після аварії на ЧАЕС містом Прип’ять в Україні.

За подібним сценарієм, і практично в той же час, розвивалися події в західній Україні - за 150 км. на північ від Хмельницького.  Тут формувалася історія Хмельницької АЕС, за проектом - 4-х блочна АЕС з реакторами ВВЕР-1000. У 1981 році розпочато будівництво атомної станції і згідно  з планом у 1987 році здійснено пуск 1-го енергоблока ХАЕС. У 1985 році була підготовлена площа під водосховище (ставок - охолоджувач Хмельницької АЕС). Із сіл Дорогоща, Нетішин, Сільце відселено 350 сімей, яким виплачено компенсацію, надано упорядковане житло. Під впливом масових протестів у квітні 1990 року Хмельницька обласна Рада заборонила добудову атомних енергоблоків Хмельницької АЕС. Того ж року Верховна Рада ухвалила мораторій на добудову чи будівництво будь-яких об’єктів атомної енергетики. І тільки у 2004 році після майже 20-ти річних старань введено в експлуатацію 2-й енергоблок Хмельницької АЕС, проте 3 і 4 енергоблоки так і лишаються недобудованими.

Про село Дорогощу, територыю якого поглинув ставок-охолоджувач Хмельницької АЕС (див. фото), розповідають 365 експонатів у краєзнавчому музеї Нетішина. У 1985 році науковий співро­бітник музею Олександр Миколайович Романчук запросив у село експедицію з Кам’янця-Подільського. Учасниками експедиції було розкопано на околиці Дорогощі курганний могильник бронзової доби. Знайшли фрагменти бойових сокир, серп, горщики. Та інстру­менти, виготовлені значно пізніше – стельмахів­ські, бондарські, ковальські, гончар­ні, вироби тодішніх май­стрів – ключі, підкови, рихви... В музеї збері­гаються фотографії тих часів, коли село славилося ремісниками, сте­ль­махами, бондарями, ковалями, гончарями. Виготовлені вози, брички, фаетони продавали на базарах  Острога, Ізяслава, Славути, Плужного, Ганнополя і навіть далекої Балти і Молдавії. Деревне вугілля ковалі купували у селі Сільце,  яке повторило долю Дорогощі. Вихідців з Дорогощі доля розкидала по багатьох містах України. Частина переїхала до родичів, частина – одержала житло в Нетішині.

Так як ХАЕС будувалася за програмою РЕВ, то в її будівництві брали участь Польща, Чехословаччина, Угорщина.  У 1979 році СРСР, Угорщина, Польща, Чехословаччина підписали Угоду, яка визначила внески кожної з країн в будівництво ХАЕС. Радянська сторона забезпечувала розробку технічної та проектної документації, виділяла матеріальні та фінансові ресурси, керувала будівництвом АЕС в цілому, а після введення енергоблоків взяла на себе турботу з експлуатації та забезпечення їх ядерним паливом. Інші сторони - учасники угоди - мали поставляти на ХАЕС, в рахунок своєї пайової участі, матеріали, машини, обладнання, товари народного споживання. Так, Угорщина поставила апаратуру зв’язку та вимірювальні прилади, будматеріали та механізми, Чехословаччина - технологічне обладнання, транспортні засоби, у тому числі вантажівки «Татра», верстати, труби, нержавіючу сталь, фарби. Польща постачала електротехнічне обладнання, будівельну техніку. Польська фірма «Енергополь» відрядила в Нетішин своїх фахівців, які за 10 років праці збудували спорткомплекс, басейн, будинок культури, «Торговий центр», пожежні станції № 1,2, ПТУ, універмаг.

Крім усього вище переліченого у жовтні 1984 року закінчилося будівництво ЛЕП ХАЕС - Жешув (Польща). Це на сьогоднішній день єдина в               Поль­щі 750кВ лінія електропередачі, на жаль, недіюча.

Про майбутнє

13 січня 2009 року Рада Міністрів Республіки Польща прийняла постанову № 4/2009 щодо робіт в рамках розвитку атомної енергетики. Для дотримання задекларованих Урядом термінів введення в експлуатацію першого атомного енергоблока в 2020 році була розроблена програма впровадження ядерної енергетики в Польщі. Програма передбачає 4 етапи, і саме в другому, який триватиме протягом 2011-2012 років, має бути остаточно визначено місце локалізації першої АЕС в Польщі. Проте уже в травні 2010 року експерти надали Жарновцю найбільшу кількість балів в рейтингу із 28 місцевостей, що розглядаються як будівельні майданчики для АЕС. Отже, через декілька років ця депресивна місцевість на крайній півночі Польщі буде перетворена на прогресивний регіон. Адже будівництво такого високотехнологічного об’єкта вимагатиме  залучення величезних інвестицій – грошових, інтелектуальних, матеріальних і, відповідно, будівництва відповідної інфраструктури.

Подібна доля чекає на Неті­-шин, проте з деякими відмінностями – ми маємо  повноцінну інфраструктуру і      потребуватимемо лише її часткового удосконалення і збільшення, у чому будуть заді­яні багато фахівців.

Не виключено, що нетішинці запропонують свою допомогу  польським будівельникам у спо­рудженні АЕС Жарновець. Це буде, так би мовити, крок у відповідь. Тим паче, що висококласних спеці­алістів ми маємо, пуск другого енергоблока ХАЕС – яскраве цьому підтвер­дження.

Продление эксплуатации блоков №№5, 6 АЭС «Козлодуй» -

один из приоритетов правительства

Продление лицензий на эксплуатацию энергоблоков №№5,6 АЭС «Козлодуй» является одним из приоритетов в работе министерства экономики, энергетики и туризма Болгарии. Об этом сообщил 3 сентября в ходе парламентских слушаний министр Трайчо Трайков. По его словам, у министерства есть «четкий план» продления срока службы единственных на сегодняшний день ядерных энергоблоков в стране. Программа продления включает в себя девять этапов и реализуется для защиты национальных интересов. «В этой области мы имеем всестороннее содействие, сотрудничество и понимание со стороны наших российских партнеров», - сказал                        Т. Трайков, которого цитирует агентство BTA.

Энергоблок №5 АЭС «Козлодуй» с реактором ВВЭР-1000 был введен в промышленную эксплуатацию 23 декабря 1988 года, энергоблок №6 – 30 декабря 1993 года. Крайним сроком для продления лицензии на эксплуатацию 5-го энергоблока является 31 октября 2017 года, для 6-го энергоблока – 2 октября 2019 года. Необходимая документация уже подготовлена, сообщил Т. Трайков. В частности, выполнено техническое задание на всеобъемлющую оценку остаточного ресурса оборудования и систем энергоблоков. В настоящее время ведется его согласование. На основании технического задания принято предварительное решение о начале тендера на закупку оборудования, которое будет обсуждаться на совете директоров. Для начала тендера также необходимо решение Болгарского энергетического холдинга, сказал Т. Трайков.