Не дивлячись на постійну зайнятість, бо працюю педагогом, люблю переглядати різноманітну пресу. На темах не зациклююсь, читаю про політику, соціальну сферу нашого буття, людські взаємовідносини, навіть про те, що віщують нам астрологи. Часто звертаю увагу на публікації, які стосуються роботи, розвитку Хмельницької АЕС, бо вважаю, що кожен житель міста енергетиків повинен цікавитись діяльністю енергетичного підприємства, поява якого дала можливість народитись місту Нетішин.
Завжди радію успіхам земляків, які зі знанням справи виробляють для споживачів нашої держави електроенергію. Особливою підставою для гордості також є позитивні висновки міжнародних експертів із оцінки безпеки та культури виробництва на ХАЕС, що час від часу з’являються в пресі. Переконаний, що коли звучать заяви про відповідність технологічних процесів на нашій електростанції міжнародним стандартам, це підстава для гордості, адже багатьох працівників станції знаю особисто.
Але подекуди трапляється, що у пресі про роботу ХАЕС і атомну енергетику вцілому з’являється й дуже суперечлива інформація, на рівні сенсацій. Про це я не раз розповідав своїм учням, які активно відвідували шкільний гурток журналістики. Пригадую, у квітні 1995 року львівська газета «Експрес» надрукувала замітку «Що ж трапилось насправді на Хмельницькій АЕС», яка б могла стати сюжетом для голівудського блокбастера. Журналісти написали про те, що «турбіна рухнула вниз, змітаючи все на своєму шляху», «…почала вириватись радіоактивна пара…», «…почалася пожежа…», «начальство сіло на чемодани». Треба зважити на те, що тираж видання на той час складав понад 100 тисяч екземплярів. Подана журналістами замітка могла викликати серед населення паніку, бо було наголошено на виході радіоактивних речовин. Важко зрозуміти, чим саме керувались автори сенсації, але «падіння турбіни» - явна нісенітниця. Уявіть: турбоагрегат вагою понад тисячу тонн «гепає» з п’ятнадцятиметрової висоти!.. Усупереч логіці імовірного розвитку подій, журналісти ще й написали, що керівництво електростанції для «маскування» великої аварії біля турбіни провело екскурсію для освітян Острога.
У народі кажуть, що слово не горобець, вилетить - не впіймаєш. Ліквідовувати наслідки львівської «сенсації» представникам багатьох служб Хмельницької АЕС довелось не один місяць. Доводячи абсурдність «творчого доробку», спеціалісти навели аргументи, що ймовірність подібної аварії рівна «нулю».
З тих пір, як мовиться, багато води втекло. Відвертий «прокол» став уроком для трудового колективу газети «Експрес». Принаймні відтоді журналісти більше не гралися у піжмурки і не висмоктували сенсацій з пальця.
Але про об’єктивність висвітлення деякими ЗМІ тенденцій розвитку атомної енергетики казати ще зарано, бо не раз на шпальтах періодичних видань з’являлась інформація про нові «аварії» на ХАЕС. Подекуди планова зупинка діючих енергоблоків супроводжувалась шлейфом чуток та домислів, основу яких складали повідомлення про «радіоактивні викиди». Щоразу керівництву ХАЕС доводиться спростовувати подібні «фантазії» під час прес-конференцій, на сесіях районних та міських рад населених пунктів, що знаходяться на території 30-кілометрової зони спостереження. Спеціалісти електростанції на основі достовірних даних констатують, що протягом експлуатації діючих енергоблоків на ХАЕС не було зафіксованого жодного випадку підвищення рівня гаммафону від природного. Не варто забувати, що будь-яке радіоактивне випромінювання неможливо приховати. Його зафіксують принаймні дозиметри, які є у кожній санепідемстанції міст, розташованих на території зони спостереження Хмельницької АЕС. Крім цього подібні прилади встановлені і в службах надзвичайних ситуацій та інших організаціях.
Мені відомо, що працівники цеху радіаційної безпеки ХАЕС вже декілька разів проводили показові заміри радіаційного фону у різних населених пунктах округи, зокрема й у Славуті, Ізяславі, Здолбунові, Рівному, Дубно. Заміри здійснювались у присутності представників регіональних ЗМІ, спеціалістів. Жодного разу будь-яких відхилень не було виявлено. Ця достовірна інформація дійшла до читацької аудиторії.
Буває, що на шпальти періодичних видань потрапляють запевнення жителів про те, що в них часто болить голова, а причиною є підвищення радіоактивності. У фахівців подібні нісенітниці, звичайно, викликають посмішку, бо гамма випромінювання неможливо порівняти із атмосферним тиском, перепади якого можуть відчувати люди, які мають нездорову серцево-судинну систему.
Після того, як у Новобогданівці на території місцевого арсеналу боєприпасів сталась пожежа, яка призвела до численних вибухів артилерійських снарядів, представники громадськості та ЗМІ звернули увагу на сусідство із ХАЕС подібних сховищ із військовою вибухівкою – біля Славути та села Цвітоха. У ряді періодичних виданнь почала поширюватись інформація про загрозу безпеці ХАЕС місцевих військових об’єктів, зокрема арсеналу, який знаходиться на віддалі семи кілометрів від неї. Ця проблема почала вирішуватись на державному рівні: торік командуванням Збройних Сил України було поставлено завдання припинити існування потенційно небезпечного об’єкта. Перевезенню боєприпасів в інше місце посприяла і ХАЕС, яка виділила на ці цілі 187 тисяч гривень. На церемонії, яку журналісти назвали образно – «Прощавай, зброє», були присутні високі військові керівники, представники влади регіону, області, а також генеральний директор Хмельницької АЕС Микола Панащенко.
Зараз у ЗМІ мусується проблема небезпеки для ХАЕС арсеналу біля села Цвітоха, але військові доповідають, що тамтешні боєприпаси для електростанції не загрожують. Крім цього, до 2015 року військову частину взагалі буде ліквідовано.
Серед поширених чуток про «небезпеку» сусідства із ХАЕС часто фігурує тема надійності дамби на водосховищі. Важко порахувати, скільки разів з приводу цього влаштовувались різні прес-конференції, у тому числі із виїздом журналістів на цей об’єкт. Можна сказати, що ситуація певною мірою змінилась і чутки у різних населених пунктах серед населення поширюються локально.
На початку публікації було згадано про штучне створення сенсацій у періодичних виданнях. Подібне трапилось і в ефірі національного радіо. Наводжу цитату: «Свого часу ми, як екологічна організація, зробили свою експертизу. Знайшли карти карстових розломів Українського щита Хмельниччини, який розколовся й опустився на глибину від 20 до 30 метрів і утворив ущелину. Ця ущелина пролягає через територію Рівненської, Хмельницької та Житомирської областей і йде на Київщину. Таким чином, цей карстовий розлом може сприяти повторенню тієї ситуації, яка відбулася у Чорнобилі. Тектонічні плити можуть розпочати свій рух, і тоді центр Хмельницької області, на наш погляд, може перетворитись на пекельний вулкан».
Як людина з вищою освітою, я розумію, що самотужки зробити «експертизу» розломів без спеціальної техніки неможливо. А вже довести, що в цьому місці стався розлом у тридцять метрів, якщо немає ознак на поверхні, і поготів. І вважаю, дуже дохідливою та переконливою була розповідь на сторінках «Перспективи» директора Київського державного інституту інженерних розвідувань та досліджень «Енергопроект» Георгія Федоровича Нестеренка, який розповів про різні стадії дослідження території розміщення ХАЕС і автортетно заявив, що під проммайданчиком ХАЕС ніяких карстових пустот бути не може. За весь час дослідження (починаючи з 1974 року) території в радіусі 3-5 кілометрів від ХАЕС інститутом зроблено близько 9 тисяч (!) свердловин, що дали змогу досконало вивчити геологічну структуру місцевості.
Немає сумніву, що протидією будь-яким чуткам, домислам і навіть «сенсаціям» завжди є правдива та компетентна інформація, як мовиться, із перших уст. На ХАЕС відділом роботи з громадськістю та ЗМІ при взаємодії із фахівцями електростанції проведена велика роз’яснювальна робота серед населення, яке мешкає у зоні спостереження ХАЕС. До цього процесу залучені і регіональні ЗМІ, представники яких вже не попадуть на гачок «падінь турбіни», «страшної радіації» та «пекельних вулканів» у нашій місцевості.
Петро Шелепало,
відмінник освіти України
Фото Віктора Гусарова
