Я – «Космос!»

 

Незабутні

Я – «Космос!»

 

7 май 2024 г. ·

Віра Володіна, мама Руслана і я хочемо додати про його військовий шлях, отже

Капітан(посмертно) Руслан Володін воював як командир взводу батальйону ТРО ЗСУ.

Усі його знали під позивним «Космос». Перша його ротація була в січні 2023, де він потрапив в кровопролитні бої з ПВК Вагнер. Повагу товаришів він здобув саме як людина, яка була в багатьох боях і проявила себе як воїн і командир. Під час наступної ротації у листопаді, підрозділ Руслана відправили в Куп’янський ліс. Усім було важко в нових умовах, батальйон ніс втрати. Руслан завжди був на передовій позиції, підтримував інших, працював з іншими підрозділами для знищення ворога. Одного дня позицію обстріляли, Руслан надав медичну допомогу побратиму з роти, пораненого в голову. Космос стабілізував пораненого та підтримував його до самої евакуації. Боєць вижив. 3 грудня, о 18:30 Руслан із побратимами вийшли на бойові позиції під Куп’янськом. Вони мали особливе завдання, необхідно було вивести важких 300-их, які не могли самостійно залишити поле бою. Космос залишився чергувати на нульовій позиції. 4 грудня вдень почався штурм позиції Руслана і сусідів. Весь батальйон чув по рації як Руслан прийняв бій і відбивався від ворога. Останнє що сказав Руслан по рації - «я один в окопе, я один в окопе, руки нет, пальцев нет, е@ла тоже нет, подходите, за@ште их, их всего лишь трое…». Старший лейтенант Володін Руслан Віталійович, Космос - загинув на полі бою, виконуючи наказ боронити Батьківщину. Він Герой та Справжній Чоловік, Захисник, Воїн, Людина з великої літери. Його втрата була важким ударом для всіх, хто його оточував. Пам’ять про нього ніколи не зникне в серцях тих, хто був з ним.

 

 «Я – «Космос»

Голос у рації спокійний і рівний, ніби на записі у кіностудії, де Руслан працював перед мобілізацією. – «Я один в окопі, ще живий, руки нема, пальців також, голова  вщент пошматована, прийдіть, угробте їх, їх  лише троє…»  Голос пропадає в ефірі. Ніби у радіоспектаклі…

«Денс» знає, що підопічні «Космоса» знаходяться у метрах ста від його бійців. Отже, заваруха на позиції пекельна, хто живий поки що сказати важко, бо зв’язку з хлопцями нема. Та його діло перевірити і забезпечити життєдайність ділянки.

З «Апостолом» він обережно пробирається посадкою на так званий нуль. Стежкою не йдуть, бо це небезпечно, може прострілюватись. Вже близько. Помічає двох побратимів, які, спантеличено рухаються кущами. Контузія. Щось намагаються сказати, та мова за межею доступності.  Добре, що живі. Наказує бійцю відвести хлопців подалі від позиції. Отже у одному з окопів має бути «Ратник». Треба поберегтись, аби він зненацька не стрелив. Голосом окликає бійця. У відповідь тиша. За мить з’ясовується, що «Ратника» вже нема, фізично. Міна поцілила точнісінько в окоп. Все, група недієздатна. Докладає в штаб по рації, що буде евакуйовувати хлопців. «Двохсотий і два трьохсоті. До «Космоса» немає змоги дістатись, адже зона вся під обстрілом. На його позиції троє підарів. Треба позицію підкріплювати». На тому кінці матюкаються, але евакуацію підтверджують. «Та вже вислали бійців. Виводь живих, бо втратимо все», – огризнулись по рації.

Тепер важливо дістатись до машини і якомога швидше прорватись до своїх. Теж завдання не з простих. Хлопці потрохи приходять до тями, перевіряють наявність зброї. – Очухались? – звертається до контужених? Один мотає головою, але не зрозуміло чи то значить «так», чи навпаки. Видно, памороки прибило геть. Групою перебираються подалі від нуля. Бухкають мінометні постріли.  Мерщій у машину. Мотор завівся. Прорвемось…

…Ситуація була штатна: в окопах – наші, в окопах навпроти – їхні. Посередині голе поле. Головне, не висовуйся і час від часу нагадуй про себе одиночними, або чергою з автомата. По рації перемовляються командири розрахунків, координують дії. Приходять подеколи відомості і команди щодо обстановки. Проте, у якийсь момент прогавили підготовку ворога і атаку на позицію. «Космос» першим довідався про проблеми, доповів керівництву і рвонув до підлеглих. Заїхав через «зеленку» мало не на передову. Туди вже гатили з усіх видів зброї: міномети, звідкись прилетів реактивний снаряд, торохкотіли автомати. Евакуйовувати вже не було кого. Скочив в окоп, визначаючи звідки стріляють…

Йому така обстановка знайома давно – ніби фільм знімають. Шум, торохкотіння, звуки команд у навушниках, безлад і сумбур. Так було під час зйомок «Кіборгів». З тією лише різницею, що на знімальному майданчику усе трошки ніби напівправдиво, принаймні кулі  холості і потім можна зняти дубль. Там можна переписати сценарій. А тут…

… «Сценарій» свого життя на війні він почав писати 28 лютого 2022 року. Тоді разом із сотнями відважних киян він самомобілізовується у Печерське ТРО, а згодом стає бійцем ЗСУ. Ніби до цієї місії готувався все життя: закінчив військову кафедру Національного транспортного факультету, був обізнаний з різним типом машин. А людську натуру пізнавав у спілкуванні. Дотепний і щирий, він очолював вузівську команду кмітливих і винахідливих з хитромудрою назвою «7 5’nizz», яку можна прочитати як сім п’ятниць і сім п’яниць – з огляду на ваш смак. Тоді ж і прізвисько отримав «Космос», бо, напевно, високою мірою оцінював життя. В якості командира взводу роти вогневої підтримки проявив себе хоробрим, розважливим і турботливим побратимом, якому підлеглі довіряли як собі. Пам’ятний йому Бахмут. Вагнерівці вели себе знахабніло і жорстоко. А українцям випало стати тут незламними.

«Як командир взводу, безпосередньо перебував на бойових позиціях,– розповідав він у одному з інтерв’ю під час ротації. - Функція командира на полі бою полягає не лише і тому, щоб бути безпосереднім учасником бойових дій, а й залишатися врівноваженим та розсудливим у важких обставинах на межі життя та смерті.  Особисто я вдячний Богу за честь пліч-о-пліч боронити рідну землю з цими гідними Людьми, вмілими та безстрашними воїнами, з якими мене звела доля на полі бою».

Мало не з першого дня війни знався він з «Денсом» (А.Трубєцкой). За покликом серця пішли до військкомату, підвищували військову кваліфікацію на полігонах та в учбових центрах, у боях. 205 батальон ТРО, рота вогневої підтримки  – місце спільної служби, де вони були командирами відділень. І якщо «Космос» більше знався на  механізмах, то «Денс» півтора десятка років опікувався комп’ютерними технологіями. Ще в якості розробника програмного забезпечення 2017 року отримав орден Київської спілки ветеранів Афганістану «Пошана. Честь. Відвага» за фінансову допомогу воїнам. Постійно тренувався у тирі стрільбі з пістолета. І коли отримав важке поранення правої кисті, навчився не менш вправно стріляти з лівої руки.

Бахмут. Зима 2023 року. Вагнерівці нахабно обстрілюють будівлі. Бійці роти вогневої підтримки вже мають неабиякий вишкіл і успішно стримують ворога, здійснюють вилазки в тил, ведуть розвідку. Головним  завданням роти було утримання позицій, здійснення процесу грамотного цілевказання та корегування артилерії, налагодження взаємодії з дружніми підрозділами. Взвод під командою Руслана Володіна («Космос») на одному крилі зайнятої п’ятиповерхівки, бійці під командою «Денса» (Андрій Трубєцкой) – на другому ведуть спостереження і вогонь по окремих групах ворога. Кулі залітають крізь вибиті вибухами вікна, взводні координують спільні дії щодо відбиття атаки. Підтягується до лінії зіткнення мобільна група «Бульдог» (пікап зі встановленим крупнокаліберним кулеметом Браунінг М2). Їх помічають русняки і намагаються узяти в облогу. Гатять із різних видів зброї, у тому числі з гранатометів. Ситуація напружена. Здалека накрити противника вогнем складно. Необхідно зблизитись з ворогом. «Бульдоги» під керівництвом «Роста» (Р.Линник) здійснили різкий маневр і з метрів 60-70 розстріляли ворожу піхоту.

За командою взводного на цю ж групу було покладено завдання провести обстріл будівлі зі скупчення ворожої піхоти на перетині Силікатного провулка і вулиці Глиняної. При відпрацюванні цілі наші бійці потрапили під кулеметний вогонь із сусідньої будівлі і змушені булі відступити в укриття. Ризикуючи життям кулеметник Ігор Луговий визвався  перезарядити зброю та відпрацювати ворожу точку. І спроба виявилась вдалою.

Згодом  при здійсненні ротації на позицію «Амбре»  підрозділ  під командуванням «Dance» та група прикордонників потрапили під артилерійський обстріл супротивника.  Один із прикордонників отримав поранення. «Dance»  зумів  вивезти його з під обстрілу і транспортував  за річку Бахмутка. Повернувшись, він отримав дані про ще одиного пораненого прикордонника на тій самій позиції. Вдруге, не дивлячись на обстріл, дістався до пораненого та з товаришами доставив його у безпечну зону.

Коли побратими зустрічаються у спокійній обстановці, то мають можливість пригадати інші епізоди служби. Бахмут залишився в пам’яті, бо згуртував їх, визначив міру звитяги кожного.

Морозного лютневого дня заступник командира роти вогневої підтримки лейтенант Сергій Скалун та командир зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки на той момент молодший лейтенант Андрій Трубєцкой  обрали місце для снайперської позиції, аби контролювати балку як напрямок можливого наступу ворога, налагодили вогневу взаємодію із снайперами та розвідкою 57 окремої моторизованої бригади (ОМБр).

Бійці помітили, що ворог намагається пройти з району кладовища та вулиці Силікатної на вулицю Михайлівську в тил наших позицій. Таке неподобство допустити вони не мали права. Помітивши пересування ворожої піхоти, «Денс» відкрив вогонь з калаша. Четверо ворожих солдат залишились спочивати навічно,  просування іншої частини групи  призупинилось. На додачу був відкритий вогонь на ураження, застосовані ручні гранати та гранатомети. П’ять «двохсотих» та стільки ж «трьохсотих» – підсумок дій взводу.

Іншого разу командир роти вогневої підтримки лейтенант Володимир Сидоренко, заступник командира роти Сергій Скалун та командир зенітного ракетно-артилерійського взводу Андрій Трубєцкой, проявивши військову кмітливість, провели рекогносцировку місцевості поза зоною відповідальності ротно-тактичної групи на позиціях 93 омбр (між вулицею Ломоносова та Пісчаним струмком), визначили вигідні вогневі точки, з яких самостійно гранатометним вогнем вразили ворога. Атака з неочікуваного напрямку, крім безпосереднього ураження живої сили та споруд, які противник використовував як захисні, здорово спантеличила росіян, змусила мінімізувати свою активність та дозволила групі роти вогневої підтримки неушкодженими вийти з під його вогню.

Показовою була операція по взаємодії підрозділів: виявивши скупчення ворожої піхоти та її тимчасове розташування, бійцям  артилерійської батареї 93 омбр були передані відповідні координати. Вогонь коригував молодший лейтенант «Денс». Обстріл тривав півгодини. Наслідки: вражені ворожа база і кілька десятків одиниць особового складу ворога, зруйновано склад  боєприпасів – детонація тривала дві години.

Координація бойових дій надзвичайно важлива під час виконання поставлених завдань. Зокрема у  один з днів  сталась незрозуміла ситуація щодо позиції «СП «Dance»: по рації сповістили, що туди прибули військові з сусідніх підрозділів і є припущення, що прорвано фланг. Чіткої інформації не надійшло. Вирішили висунутись в оперативний штаб (КСП 2-ї стрілецької роти) для з’ясування обстановки. Комвзводу А.Трубєцкой  та заступник командира роти С.Скалун і в оперативному штабі не змогли  встановити істинне становище на лінії зіткнення. У цей час по рації повідомили, що позиція «СП «Dance» перебуває під артилерійським  та гранатометним обстрілом. Є кілька 300-х із різним ступенем поранення та один 200-й. Командир взводу А.Трубєцкой вирушив на позицію і  повідомив заступнику ротного про необхідність евакуації,  з’ясував кількість 300-х та ступінь їх поранень. Була організована та скоординована евакуація поранених і загиблого, вивезена зброя та знешкоджений бойовий комплект, який не мали змоги винести.

Такі ж завдання виконував підрозділ під орудою взводного «Космос». Рота одна, але скупчення не дозволялось, аби уникнути ураження бійців в разі атаки ворога. Хіба що ротний збирав взводних для координації дій. У «Космоса» завжди знаходився привід пошуткувати, підбадьорити побратимів.

Гумор виручав бійців у надскладних ситуаціях. Трагічне і смішне перемежалось. Коли «Денс» під час бою втратив пальці руки і вже знаходився у лікарні, побратими влаштували урочисте поховання «брунечки з руки» свого командира з військовим салютом і промовами. Епізод зафільмовано для історії в якості свідчення величності духу наших захисників.

В пам’яті кожного з бійців  роти вогневої підтримки 205 батальйону ТРО імена полеглих побратимів. «Руслан міг замінити собою всіх, а його замінити ніхто не може», – констатують у підрозділі.

Війна – велика несправедливість. Проте вона визначає справжню ціну людини. І серед найзначиміших – капітан (посмертно) Руслан Володін  з позивним «Космос».

 

 Володін "Космос" крайній зліва

 

Надія Гусарова, лауреат премії ім. Євгенія Ролдугіна "Час відважних"