За покликом любовi

У педагогічному середовищі Нетішина та й області фігура Педагога з великої літери Марії Адамівни Моцик знакова не лише через те, що довгі роки директорувала у ЗОШ №3, а згодом очолювала Управління освіти Нетішинського міськвиконкому, не через відзнаку «Заслуженого працівника освіти України»  та інші педагогічні регалії, але через тонке відчуття любові до обраної професії, через стан гідності і піднесення гуманітарної місії фаху, якому служить, а не прислужується, яким пишається, як мати народженою і виплеканою  дитиною. Вона вже могла би спочивати на лаврах, а не «морочитись» із суфіксами та префіксами, героями  французької, російської, англійської чи японської літератур, могла би писати методички і брошури про те, як слід розуміти Шолохова і Мопасана,  Бернарда Шоу і Шекспіра у сучасному світоприйнятті, бо це вона вміє, до цього має хист і великий обсяг знань та досвід. Але вона віддає перевагу безпосередньому спілкуванню з дітьми і колегами, бо це її покликання, її стезя, обрана  понад сорок років тому.

Уроки Марії Адамівни – невеличкі спектаклі, у яких розігруються ролі із життя літературних героїв і її самої. Вона знає у якому реченні і як розставити правильні наголоси, аби персонаж «обернувся» до учня таким боком, з якого видно його сутність. Мовчу про гарно поставлену мову, величезний словниковий запас, неймовір­не знання цитат, якими ця ділова і водночас «домашня» жінка користається під час уроків.

На її життєвому шляху було чимало випробувань – сімейних, професійних, світоглядних, але вона давала і дає їм раду, аби радіти разом із тими, кого найбільше любить – вихованцями.

Разом із школю, яку вона вважає своєю – «НВК №3 загальноосвітня школа I-II ступенів та ліцей», Марія Адамівна зустрічає тридцятиріччя закладу і власне 34-й рік педагогічної діяльності у Нетішині. І за часи її директорства, а особливо останнім часом, школа продукує високий рівень знань своїм вихованцям, про що свідчать  результати цьогорічного ЗНО - заклад увійшов до десяти кращих освітніх навчальних комплексів Хмельниччини. Це результат всього педагогічного колективу, в якому частка її минулих і сьогоднішніх старань.  І нехай  кожній школі «повезе» на педагогів, що віддають душу і серце улюбленій справі.

Віктор Гусаров

Фото автора