За приклад вихованцям їх тренер

Інструктор-методист cпорт­комп­лексу ППО Хмельницької АЕС Аркадій Бухтійчук  серед ровесників у Славутській школі №1 не вирізнявся, як мовиться, ні силою, ні зростом. На уроках фізкультури демонстрував середні результати. Але тоді мало хто здогадувався, що Аркадій серйозно захопився атлетичною гімнастикою, постійними атрибутами інтер’єру його кімнати стали гантелі та старенька гиря з лаконічним написом «32 кг». Хлопця часто можна було застати на спортивних майданчиках у міському парку відпочинку. Згодом знайшлися однодумці, серед яких – уродженець Славути Сергій Рижук, який згодом заявить себе на змаганнях різного рівня не тільки власними досягненнями, але й тріумфом свої вихованців.

Під час навчання у вузі Рівного Аркадій впевнено демонстрував свої фізичні кондиції у такому новому для нашої країни виді спорту, як  пауерліфтинг. На другому курсі він утвердився у ранзі кандидата в майстри спорту, а через рік покращив своє досягнення.

У 1999 році Бухтійчук влаштувався на роботу в Хмельницький «ТЕМ». Згодом його охоче прийняли в штат Нетішинського спорткомплексу «Енергетик». Тут став опікуватися  групою «Здоров’я», до складу якої входили працівники електростанції, які займали відповідальні посади і прагнули завжди бути у спортивній формі. Зрозуміло, що під час занять Аркадій акцент робив на атлетизм, пропагуючи пауерліфтинг. І тут знайшлися прихильники цього виду спорту. Серед них працівники Хме­льни­цької АЕС Віктор Пастухов, Олександр Медведєв, Віктор Конопацький.

У спорті є таке поняття, як граючий тренер. До такої когорти можна зарахувати Аркадія Бухтійчука. На тренуваннях членів оздоровчої групи він намагається передати всі свої «секрети», але не забуває й про своє фізичне вдосконалення.

На турнір так званого вищого рангу нетішинцю вдалося потрапити у 2002 році. Це був «Кубок Дунаю», який мав статус малого чемпіонату Європи. Тут наш земляк піднявся на другу сходинку п’єдесталу. Кажуть, що в таких випадках спортсмену аж ніяк не можна заспокоїтись і відчути себе «зір­кою». Отож і Аркадія Воло­димировича не­великий тріумф лише змусив ще інтенсивніше тренуватись. Виснаж­ливе піднімання вантажів у різних атлетичних вправах  додало йому більше фізичних кондицій.

Приємною стала звістка, що Аркадій Бух­тійчук – чемпіон Європи. А потім ще більший злет – «Чемпіон світу серед студентів». Через деякий час любителі важкої атлетики переконались, що «граючий тренер» з Нетішина від світових п’єдесталів далек­о не відступить. У змаганнях серед дорослих йому в урочистих обстановках вручали срібну, бронзову медалі, про Аркадія Бухтійчука заговорили на міжнародному рівні. Особистий приклад тренера надихнув вихованців на штурм престижних п’єдесталів. Це навіть стало приводом для організації в Нетішині прес-конференції про досягнення місцевих спортсменів на чемпіонаті світу з пауерліфтингу. Так, заступник начальника­ технічного відділу ЗАТ «Техенерго»  Віктор Чорнобай у ваговій категорії до 90 кілограмів та віковій категорії понад 50 років став чемпіоном світу, який відбувся у словацькому місті Трнава. Ще один наш земляк, слюсар енергоремонтного підрозділу з ремонту обладнання хімцеху Роман Медведчук у вазі до 82 кіло­грамів (любительська категорія) виборов срібну медаль. Успіх здобуто після відборів на чемпіонаті України та Європи, де наші представники також довели, що вони кращі на своїх позиціях.  До срібної медалі світової першості працівник енергоремонтного підрозділу ХАЕС Роман Медведчук також йшов наполегливо і послідовно. Виступаючи в екіпірувальному дивізіоні серед аматорів на Кубку України, він встановив рекорд України в становій тязі – 230 кілограмів і виконав норматив майстра спорту України. 

Під час розмови з Аркадієм Бухтійчуком пригадалась замітка в одному з журналів про те, що мурахи здатні підняти і перенести вантаж, який у десять разів перевищує вагу власного тіла.

- До мурашок нам ще далеко, - каже Аркадій Бухтійчук, - принаймні пауерліфтингери можуть підняти вантаж максимум у три рази біль­ший, ніж власна вага. Але це досягається лише через щоденні тренування. Важливим є режим. Варто зазначити, що у пауерліфтингу спортсмен активно розвиває не всі групи м’язів, а лише ті, які максимально важливі у таких вправах, як присідання, жим штанги лежачи, станова тяга. Є специфічна методика, під час відповідальних змагань не обійтись без тактичної підготовки і боротьби.

У цьому Аркадій Бухтійчук переконався у ході змагань за Кубок України. Перед важливим поєдинком він одержав травму, але не опустив руки. Два місяці інтенсивних тренувань - і він на помості. Суперник виявився з витривалих, бо спочатку за кількістю піднятої ваги вирвався вперед. Аркадію нічого не залишалось, як вдатись до тієї ж «тактичної боротьби»: почав піднімати вагу спортивних знарядь, і таким чином за результатами зрівнявся із суперником. Судді віддали перемогу нашому земляку через різницю у власній вазі: Бухтійчук виявився легшим. Ця перемога дозволила виконати норматив майстра спорту міжнародного класу­.

- Пане Аркадію, у своїй розповіді про досягнення у пауерліфтингу ви робите акцент на інтенсивному тренуванні. Напевно, раціон харчування при цьому має значення?

- Звичайно. Але пауерліфтинг не порівняєш з гімнастикою. Ми працюємо з металом, який має не малу вагу. Ор­га­нізм постійно витрачає велику кількість кало­рій, які потрібно компенсувати. Тому й раціон кожного спортсмена пови­­нен бути збалансо­ваний вітамінами, мікроелементами з правильним поєднанням білків, жирів та вуглеводів. Тут, як мовиться, все повинно бути в міру. Принаймні я дозволяю собі майже що­дня скуштувати шматочок свіжого сала. Користуючись нагодою, хочу закликати спортсменів і любителів перегляду спортивних телепрограм не нехтувати цим продуктом. У ньому - сила та енергія.

Пауерліфтинг став популярним видом спорту серед молоді міста енергетиків. Тут є на кого рівнятись. У цьому виді місто підготувало за­служених майстрів спорту Олену Дмитрук та Тетяну Скрипку, «міжнародників» - Оксану Дмитрук, Олександра Кутчера, Миколу Олійника, Сергія Рижука та героя нашої розповіді – Аркадія Бухтійчука.

- Мені приємно постійно відчу­ва­ти дивовижну  атмосферу спор­тивної звитяги нашого міста, - продовжує свою розповідь Аркадій Бухтійчук, - яка панує в спорткомплексі Хмельницької АЕС. Тут об’єд­нались професіонали та ентузіасти, завдяки зусиллям яких на вищу щаблину піднято фізкультуру та спорт Хмельниччини. На базі  нашого спортивного закладу відточують свою майстер­ність гандболісти, волейболісти, баскетболісти, футболісти. Гучні досягнення є в фехтувальників, самбістів та дзюдоїстів, боксерів. Головне для спорту – масовість. Бажання прославляти рідний край на престижних спортивних аренах тут не бракує.

У майстра спорту міжнародного класу Аркадія Бухтійчука спортивних­ титулів чимало. Але є один, яким він дорожить особливо – відзнака «Лицар спорту ВП «Хмельницька АЕС». Її володарями стали активні пропагандисти здорового способу життя у місті енергетиків, така нагорода єдина на теренах нашої держави.

Олександр Шустерук

Фото автора та з архіву

 Аркадія Бухтійчука