На ХАЕС Ольгу Кушнерук важко застати на одному місці, в «апартаменти» гідротехнічного цеху вона навідується лише для звітів про проведену роботу. Найчастіше її можна побачити на водомірних постах, які розташовані на річках Гнилий Ріг та Горинь. Тут проводиться контроль рівнів і витрат води. Для гідролога турбот додається, коли розпочинається весняний період паводків. Дані, які ретельно фіксує Ольга Леонтіївна, допомагають прогнозувати перебіг подій і вживати заходи для повноцінного функціонування гідротехнічних споруд.
Ользі Кушнерук випадає зустрічатись із жителями довколишніх сіл. Людей часто непокоять чутки про «жахи», що пов’язані із експлуатацією дамби. Після розмов із компетентною працівницею ХАЕС сумніви розвіюються.
Досвіду Ользі Леонтіївні не позичати. На електростанції трудову біографію розпочала 1985 року. Спочатку опановувала премудрості роботи турбінного цеху, а згодом стала знавцем «водяної справи».
За двадцять п’ять років життя в Нетішині Ольга Кушнерук встигла полюбити місто над Горинню. Тут зросли і утвердились її діти. Донька Наталя також поповнила колектив працівників ХАЕС. Про роботу на енергетичному підприємстві мріє й син Сергій. Але йому ще потрібно здобути чимало знань, адже навчається на другому курсі столичного вузу.
Для сімї Кушнеруків частими є візити на Київщину. Там живе мама Ольги Любов Броніславівна. Вона зараз не займається домашнім господарством, бо літа вже не ті. Але стара жінка постійно прагне, щоб в її обійсті завжди був лад. У постійних домашніх клопотах допомога доньки, її трудолюбивого чоловіка, завжди є доречною. Любить Ольга Леонтіївна доглядати за квітами на рідному подвір`ї, де пройшли дитячі роки. Влітку тендітні рослини піднімають до сонця свої різнобарвні голівки. Дивитись на них – одне замилування.
Мамі приємно, що донька виросла трудолюбивою та вправною господинею.
У Ольги Леонтіївни в пошані різні свята. Але з нетерпінням чекає березневих, бо саме на цей місяць припадають дні народження дорогих для неї людей. Її двоюрідний брат Віктор на світ з’явився 5 березня, а рідна сестра Лариса - 6 березня, вже покійний тато Леонтій Григорович у метриці мав запис – 10 березня. А ось для Ольги поталанило найбільше: дитячим плачем 8 березня вона сповістила всіх про свою появу. В родині навіть була запроваджена традиція дні народження березневих іменинників святкувати в один день, обрали 8 число.
Тепер ті часи залишились у спогадах. Не часто доводиться навідуватись до рідних місць. Але Ольга Леонтіївна завжди думками лине до своєї “березневої” родини.
Олександр Шустерук
