Відлуння минувшини 

У попередньому номері нашого часопису в статті «В царині досліджень та відкриттів» розповідалось про подвижницьку діяльність художника-реставратора та краєзнавця Миколи Бендюка. Нещодавно у видавництві Національного університету «Острозька академія» вийшла друком його книга «Історія та легенди давнього Острога». У передмові до видання академік НАН України, директор Інституту літератури Академії Наук України ім. Т.Г.Шевченка Микола Жулинський зазначив: «Чи не кожна історична постать, яка долею, вчинком чи родоводом була пов’язана із древнім Острогом, за ці віки «обросла» легендами, які надають цим постатям і подіям далекої минувшини романтичне забарвлення і таємничу привабливість. Легенди наче оживлюють минуле завдяки емоційно чутливому сприйняттю того, що передавалося з покоління в покоління, домислювалося, доуявлялося, дотворювалося у процесі особистісного переживання почутого чи вичитаного».

Легенди, які вдалося зібрати Миколі Бендюку, не обмежуються лише теренами древнього Острога. Це частинка історії  нашого краю.

 

ПРИВИД КНЯЖНИ ГАЛЬШКИ                                                                   

(Із записів історика та письменника Пантелеймона Юр’єва)

В місячні ночі, особливо в кінці весни та на початку літа, з мосту, що веде на Нове місто (частина Острога), можна побачити фігуру молодої дівчини, що ходить у білій довгій сорочці по балкону і по  верхньому поверху Острозького замку. То привид нещасної Гальшки, княжни Острозької, що покінчила життя самогубством.

Юр’єв згадує, ніби він і сам бачив світлу тінь, яка ходила по замку. Хоча далі він пише, що ця тінь не що інше, як гра світла в скляних вікнах, але визнає, що тінь насправді дуже схожа з фігурою жінки чи дівчини. Коли Юр’єв намагався переконати острожан, що це лише гра світла, йому ніхто не вірив. Люди доводили, що бачили фігуру і в похмурі безмісячні ночі.

За легендами, привид Гальшки ходить не лише по Замковій горі, але з’являється і в місті.

На Новому місті була завада Зусманівська, на якій було здійснено безглузде вбивство. Вбивці, коли розповідали судді про подробиці, то згадували про привид Гальшки, що з’явився під час злочину, з рук княжни виходив вогонь. Від побаченого вбивці впали без тями, так, не приходячи до свідомості, вони й були заарештовані.

Про цю подію писали в газетах початку ХХ ст., зокрема у «Київському листку», де назва статті звучала як «Психоз чи масова галюцинація».

 

СИН ГАЛЬШКИ АНДРІЙ

За свідченням очевидців, у Гальшки не було дітей, проте, народ не вірив, що улюблена княжна залишилася без потомства і придумав легенду про привид сина Гальшки.

У Гальшки був син Андрій від Дмитра Сангушка, якого нібито Гальшка народила вже після смерті першого чоловіка. Але Беаті Костелецькій, матері Гальшки, ця дитина була не потрібна. Тому Беата віддала покоївці дитину, щоб та її задушила. Проте покоївка пожаліла дитя і віддала на виховання до православного монастиря. Його вигодувала своїм молоком бідна селянка. Коли Андрій підріс, йому розповіли всю правду, і він схимником поселився в кам’яній печері, що між Острогом та Межирічем, з якої щодня бачив княжий замок. Люди його любили й поважали за добре серце, за гарні поради і готовність кожному прийти на допомогу. Вечорами, коли темрява покривала землю, цікаве око могло побачити, як він довго простоював на колінах із заломленими вгору руками. Мабуть, сердешний молився за свою нещасну матір.

Пантелеймон Юр’єв згадує іншу версію легенди про сина Гальшки.

Під Замковою горою в Острозі нібито знаходиться велике підземне озеро. Посередині озера є острів, на якому в келії живе монах. Добратися до озера можна лише спустившись в криницю, що знаходиться в підземеллі замку. Інколи в підземеллі з’являється рицар весь закований в лати. Він направляє коня до озера і, стукаючи мечем об піхви, кличе монаха, щоб попросити в нього прощення за свої гріхи. Але монах не може перепливти озеро, тому й рицар, постоявши трохи, повертається і зникає так само раптово, як і з’явився.

Вважається, що постать монаха, - це Данило, кн. Острозький (перший з відомих князів Острозьких, будівничий замку в XIV ст.), або Федір кн. Острозький (справді був монахом, похований в Києво-Печерській лаврі, і був канонізований православною церквою); також  це може бути монах кн. Андрій, син Гальшки та Дмитра Сангушка.

Історики майже не припускають, що взагалі міг існувати син  Гальшки Острозької. За свідченням Юр’єва, існує лише одна згадка в записках єзуїта Рощини поч. XVII ст. про монаха Андрія, сина «нещасливої, що на Острогу».

 

БОЖЕВІЛЬНИЙ ХУДОЖНИК  ТА АНГЕЛ  НАД ОСТРОГОМ

На початку XIX ст. в Острозькому фарному костелі висіла велика картина, на якій було зображено Замкову гору в нічну пору. В небі над Острогом літає ангел, що розсипає квіти. За легендою, картину малював божевільний художник, який розводив фарби слізьми своєї доньки, яку жорстоко мучив, аби та плакала. І хоча картина була написана доволі таки посередньо, проте на відвідувачів справляла сильне містичне враження.

Коли у князя Острозького Василя Красного померла дитина, його дружина Агафія збожеволіла і заявила, що ангел забрав дитину живою на небо. З тих пір існує легенда, що ангел літає над Замковою горою. За одну руку він тримає дитину, а іншою розсипає квіти над містом. Проте в коментарях Юр’єв говорить, що на картині зображено лише одного ангела без дитини.

Дослідник історії Острога на початку ХХ століття Й.В. Новицький записав ту ж легенду, але вже з іншими персонажами. В переказі розповідається про кн. Данила та його дружину Василису, які втратили свого улюбленого маленького сина Дмитра і дуже за ним побивалися.

За переказом, хлопчика відспівувало 120 священиків з єпископом Арсенієм, над його могилою побудували велику круглу вежу, батько ще й побудував церкву Св. Миколая. Ангел провістив батькам можливість постійних зустрічей з сином за умови вдосвітньої молитви на його могилі (батьки чули голос хлопчика). Однак, коли молитву одного разу пропустили, видіння зникло. Князь Данило пішов у монастир, а Василиса невтішно і невгамовно ридала. Але з часом за свої страждання жінка отримала винагороду - ангел кинув їй букет квітів, а Господь повернув сина. І після неї всі батьки, які втратили сина, чули ангельський спів на круглій вежі Острозького замку.

Й.В. Новицький писав, що в Пречистенській церкві  висіла, скопійована 1883 р. художником Сваричевським, картина: над Острогом летить ангел із дитиною та букетом квітів.