Біля Нетішина поселились дельфіни… Це, звичайно, фантазія, якими обростає не одна інформація, пов’язана із містом енергетиків. Але у кожному поголосі є певна доля правди. Тут «дельфінами» називають таку рибу, як товстолоб. Саме вона у певні періоди року починає згадувати свою прабатьківщину – китайські річки із швидкою течією,- і сміливо відправляється на нерест. Але водосховище Хмельницької АЕС, загальна площа якого складає майже 22 квадратних кілометри, аж ніяк не схоже на будь-яку річку, бо вода тут не стрімка, певний рух зумовлений лише потраплянням її у водойму після охолодження складних систем електростанції.
Таке явище, як імітація нересту товстолоба, можна побачити саме на скидному («гарячому») каналі ХАЕС. Тут підігріта вода струменем виливається із великих трубопроводів. До цього місця у певні періоди року товстолоб навідується великими косяками. Ця риба веде себе досить активно – щоразу намагається виплигнути з води. Це видовище і нагадує гру дельфінів. Не обходиться без проблем: товстолоби не розраховують траєкторію своїх польотів і часто опиняються на березі. У такий період доводиться залучати для постійного чергування багатьох працівників електростанції, які рятують рибу і унеможливлюють посягання браконьєрів на легку здобич.
- У ставку-охолоджувачі сьогодні нараховується більше двох десятків видів риб, - розповідає начальник дільниці біомеліорації гідротехнічного цеху ХАЕС Леонід Шиндер. Більшість із них нормально розмножується природним способом. А для товстолоба та білого амура наші природні умови для нересту не підходять, тому й доводиться їх розводити штучно. І про коропа не забуваємо. За рік у водойму ми випускаємо майже 400 тисяч штук мальків різної риби. Процес зариблення регламентується режимом рибогосподарської діяльності на водосховищі, розробленим на замовлення Хмельницької АЕС Інститутом рибного господарства Української академії аграрних наук. Ми змушені постійно контролювати чисельність риби, бо від цього залежать фізико-хімічні параметри води у ставку-охолоджувачі електростанції. А це, насамперед, запорука безпечної експлуатації важливого енергетичного об’єкта.
Кожен вид риб у водосховищі виконує суто свої функції. Принаймні білий амур добре поїдає водяну рослинність, яка може створити небажані проблеми під час експлуатації діючих енергоблоків, а товстолоб добре фільтрує воду: фітопланктон, який осідає в його зябрах, є основною поживою.
Кілька років тому на Хмельницькій АЕС експлуатаційні служби зіткнулися із проблемою забивання водоводів колоніями молюсків дрейсени, яка швидко почала розмножуватись у водосховищі. Спочатку у спеціалістів була розгубленість: «Як боротись із непроханою «гостею»? Довелося у помічники навіть залучати столичних науковців. А вони згодом зробили висновок, що для водойми дрейсена приносить значну користь, бо для формування черепашок із води забирає органічні сполуки і саме цим покращує її фізико-хімічні характеристики. А ще вчені повідомили, що такі молюски у несприятливих умовах просто не можуть розвиватись, отож водосховище електростанції має високі екологічні характеристики. Професор Олександр Протасов сказав, що молюски перемогти не вдасться, доведеться з ними співіснувати і навчитися регулювати чисельність. Згодом були випробувані механічні методи очищення підвідного каналу ХАЕС, а також, за порадою фахівців, на дільниці біоміліорації взялись вирощувати новий вид риб (як для наших країв) – чорного амура. Він має здатність поїдати дорослі особини дрейсени і робить це продуктивно. Щоб набрати у вазі один кілограм, чорному амуру потрібно з’їсти майже 80 кілограмів молюсків, а більші рибини – 300-400 кілограммів за сезон. Нетішинські рибоводи планують досконало опанувати методику штучного розведення чорного амура.
Олександр Шустерук
Фото автора та Валерія Валеєва
