У  Нетішинському міському краєзнавчому музеї відбулась презентація творчого доробку письменника  Івана Маєвського, в якій взяли участь місцеві поціновувачі красного письменства нашого міста. Захід відбувся з ініціативи дружини митця Раїси Федорівни.

Саме вона поклала багато сил і здоров’я, аби творчість острожанина стала відомою за межами Острога, втілилась у друковані твори. Лікарю за фахом Івану  Маєвському  за життя випало  тримати в руках лише єдину видану книгу – повість «Черепки». Це сталося  2000 року. За п’ятнадцять днів після виходу видання І.Маєвського не стало…

Народився  митець 1 травня 1924 року в селі Собківці Волочиського району Хмельницької області. Коли закінчив дев’ятий клас, почалася Велика Вітчизняна війна. Про навчання годі було думати, бо згодом Україна була окупована фашистами, які намагалися  запровадити власні порядки. Івану не вдалося уникнути відправки на примусові роботи до Німеччини. Але хлопець не скорився і, підібравши підходящий момент, здійснив втечу. Згодом його упіймали. За таку зухвалість потрапив до концтабору, який дислокувався у Ковелі Волинської області. Але й там юнак не скорився долі. Після певних поневірянь опинився у партизанському загоні під командуванням Одухи, де виконував обв’язки політрука групи.

Після визволення України від німецько-фашистських загарбників Маєвський був направлений на оперативну роботу у Тернопільську область. Згодом за симпатії до представників національно-визвольного руху одержав вирок суду – каторжні роботи у Норильському ГУЛАГу. Однак шість років підневільної праці не змогли зламати волелюбного чоловіка.

Коли Іван повернувся із північного суворого краю, то для себе вирішив, що, не дивлячись на будь-які життєві обставини, здобуде середню освіту. Пішов до школи переростком, адже різниця  у віці із тамтешніми учнями була у десять років. Далі став студентом медичного інституту. Далі доля пов’язала Маєвського із древнім Острогом, в якому чотири десятки років він працював лікарем у центральній районній лікарні.

Саме такі біографічні відомості були відомі  його колегам по роботі. Але мало хто знав, що Іван Мусійович серйозно захоплювався літературною творчістю. В тогочасних періодичних виданнях епізодично з’являлись його оповідання, новели, замальовки.

За словами дружини Івана Мусі­йовича Раїси Федорівни, у перші роки подружнього життя вона й не здогадувалася про своєрідне хобі чоловіка, мовляв, пише ночами щось необхідне для роботи. Але згодом вона стала першим читачем і критиком його творів. Особливо дружина побоювалася відвертих роздумів, в яких змальовувалась правда про тоталітарний режим, звучала його оцінка і критика дійсності. «Неблагонадійні», до яких відносився і недавній каторжанин І.Маєвський,  були під пильним наглядом каральних органів. Незважаючи ні на що, Іван Мусійович творив. Із  доробком літератора познайомились маститі письменники, які й посприяли, щоб видання першої книги було включене у плани львівського видавництва «Смолоскип» на 1975 рік. Але письменницького дебюту не відбулось через  банальну причину: у Острозькому райкомі компартії місцеві функціонери на дали на Івана Маєвського позитивної рекомендації, зважаючи на його попередню судимість.

1980 року видавництво зробило ще одну спробу  представити світові прозу острожанина.  Але знову на заваді стали ідеологічні перестороги тодішнього районного керівництва.

- Іване, навіщо ти витрачаєш час і  сили, бачиш, яке до тебе ставлення? Може, варто закинути цю писанину, - якось у розпачі дорікнула дружина.

- Часи неодмінно зміняться, - оптимістично відповів Іван Мусійович.

Він таки дочекався змін, коли можна було без остороги висловлювати  думки на шпальтах періодичних видань. На початку дев’яностих років Маєвський заявив про себе як публіцист, піднімаючи насущні проблеми сьогодення. А вже видані посмертно книги засвідчили, що в Острозі жив гарний літератор і мислитель.

Саме в такому трактуванні Іван Мусійович був представлений під час презентації його творчого доробку. Звучали розповіді про його безкорисливе служіння людям. Працюючи лікарем, він опікувався  дитячим здоров’ям і має багато вдячних пацієнтів. До  когорти тих, хто пам’ятає доктора і порядну людину І.Маєвського належить заступник генерального директора ХАЕС з кадрів та соці­ального розвитку Віктор Демидюк. Він особисто знав Івана Маєвського і є шанувальником його творчості.

- Днями  в Інтернеті натрапив на відгук про останню видану книгу Івана Мусійовича,- розповів Віктор Андрійович, -  в якому, зокрема, сказано: «Якщо хочете читати про справжнє життя, справжні долі живих людей і життя у 40-х, 50-х, 60-х роках минулого століття, читайте Івана Маєвського «Савли». Уже давно не було зі мною такого, коли закриваєш прочитану книгу і боляче нудьгуєш за її персонажами, такими близькими тобі людьми.»

На презентації дружина письменника познайомила присутніх із книгами Маєвського, які вдалося видати за останні роки. Це збірник оповідань та новел «Дуб – Нелинь», повість «Зимовий Кальвін», роман-дилогія «Савли».

Після смерті Івана Маєвського громадськість, можливо, й не дізналася б про непересічний талант острозького лікаря, адже  написані твори були зафіксовані  лише в рукописних  варіантах. З таким станом речей Раїса Федорівна  не могла змиритись. Вона впевнено стала на шлях популяризації творчості чоловіка. Завдяки їй, спонсорам та працівникам видавничого центру Національного університету «Острозька академія» вдалося винести на суд читачів досить цікаві твори, які схвально оцінили пошановувачі історії,  вчителі української літератури, вбачаючи у творах багато позитивного для виховання підростаючого покоління. Остання обставина спонукала педагога з Острога Еллу Білюк заглибитись у  творчість Івана Маєвського і на основі його оповідань та повістей підготувати випуск першого методичного посібника для освітян. Знаковими подіями у літературно-мистецькому житті краю цьогоріч стали презентації оповідань, новел, повістей та роману «Савли» І.Маєвського, які пройшли у Національному університеті «Острозька академія», Рівненській обласній бібліотеці, а також на батьківщині Івана Маєвського – місті Волочиськ Хмельницької області.

У планах Раїси Федорівни є ще видання неопублікованих творів. Надія на спонсорів та меценатів. Принаймні появі на світ роману – дилогії «Савли» сприяла  частка благодійних коштів з боку Хмельницької АЕС.

На завершення презентації творів Івана Маєвського  дружина письменника передала видрукувані книги для шкільних бібліотек Нетішина і подякувала нетішинцям за розголос про творчість Івана Мусійовича серед земляків.

 Захід організувала і провела Надія Кухоцька, а допомогли їй у цьому юні солісти музичної школи на чолі з педагогом Наталією Горбовою.

Олександр Шустерук