Багатогранність її долі

 У педагогічній справі «розбираються» всі, бо ж колись навчались у школі і пам’ятають вчителів, що слугували за взірець, а потім виховували чи нині виховують власних дітей, і мають змогу сказати – і ми годні нести це горде наймення. Проте, педагогика, наставництво – річ не лише складна, але й така, що важко під­да­ється вимі­рам, стандартним поняттям. В одному­ класі виростають надзвичайні таланти і прямо протилежні за здібностями і душевними пориван­нями особи. Одне незаперечно, педагог, якщо йому таке наймення, вкладає всього себе у справу, яку знає, вірить в її позитивні наслідки тощо.

Останнім часом неодноразово пересікався із родиною Ковалінських. Умови близькі до екстремальних - у походах на гірські вершини Карпат. Ото ж, бачив трійко близнят, іх маму і батька при сходженнях на Говерлу, Петрос та Чорногору. Мав розмови біля вогнища. Відтак можу сказат­и, що педагогічне чуття батька Івана, і особливо матері Ірини свідчить про високу відповідальність перед дітьми.

Ірина Юріївна не надто могутнього здоров’я, і має право проявляти жіночі слабкості. Та треба бачити, як з останніх сил вона «доповзає» до місця стоянки, бо ж знає – всім важко, а приклад для дітей важливіший за слова повчань. В подорожах діти навчаються берегти природу, поважати і підтримувати один одного, вивчають рідний край конкретно прочимчикувавши важкою дорогою. А які концерти влаштовують нам діти! Пісні, вірші, навіть танцювальні номери. Подекуди біля вог­нища виникають інтелектуаль­ні бесіди про літературу та мистецтво, про ту ж саму педагогіку. Цікаво послухати з вуст молодих мандрівників і бувалих туристів вірші Драча і Вінграновського, Єсе­ніна і Пушкіна. Це запам’ятовується. Запам’ятовуються вчинки малих і дорослих.

Ірина Юріївна, як на мене, тонко і без пафосу вкладає знання у власних дітей, чудово контактує з іншою малечою. Вона не обділена талантом віршування та гарно розуміє структуру творів, які викладає у шкільній програмі. Пробувала себе в журналістиці, і якби не обставини, напевно б продовжувала цю стезю. Але є фах вчителя української мови та літератури. І в цій іпостасі вона реалізовує себе з самовіддачею, з добрим серцем. Їй цікаві учні нетипові, з певною «родзинкою» у мисленні. Вона з учнями намагається знайти суть існування людин­и на землі, своєрідний елікси­р щастя. Вона залюбки займаєт­ься з допитливими школярами, і чимало вихованців проявляю­ть себе на міському, об­ласно­му ета­пах Всеукраїнського конкурсу-захис­ту науково-дослідницьких робіт.

Не надто багато часу у Ірини Юріївни на творчу діяльність. Проте ревно слідкує, аби трійко дітей зростали збагаченими музикою, віршуванням, танцями, спортивними досягненнями. Бо вона мати і педагог, педагог і мати, - людина зацікавлена у щасливому майбутті дітей.

Віктор Гусаров