Будні «Малого Полісся»

Зовсім небагато часу минуло з моменту виходу Указу Президента України про створення Національного природного парку «Мале По­ліс­ся», і сьогодні відбувається процес становлення його, як окремої структури. Територія парку мала бути дещо біль­шою, але відбулися певні зміни і тепер він займає площу­ 8762,7 гектара. З них 2674 га вилучатимуться в Ізяславському лісогосподарстві і передаватимуться в постійне лісо - і землекористування «Малому Поліссю». Решта і надалі знаходитиметься в постій­ному землекористуванні двох Держ­лісгоспів – Ізяславського і Славутського. Наразі триває підготовча робота з виготовлення необхідної технічної документації.

Найбільш привабливими для туристів і відпочивальників є два об’єкти парку – Святе озеро і Голубі озера. Святе озеро, зокрема, унікальне вже тим, що є єдиною такою водоймою на Хмельниччині природного походження. Коричнюватий відтінок води фахівці пояснюють густим оточенням хвойних лісів. Хвоя і шишки, які падають в озеро,  надають воді такого забарвлення. На дотик вона видається наче жирною через присутність смолистих речовин.

Є багато легенд про походження цієї водної перлини. Однією з найпоширеніших вважається наявність на цьому місці в давнину монастиря, який в силу антропогенних факторів зник під землею, а там, де він стояв, утворилося озеро. Для науковців воно цікаве не лише як водний об’єкт. На одному з берегів тут є сфагнові плавуни характерні, за словами директора парку              А.В.Сасюка (на знімку), тільки для північної частини Білорусі і Карелії. Тут є багато рідкісних рослин і комах, вивченням яких планують зайнятися в майбутньому.

Загалом у колективу парку цікавих задумів багато. Жаль тільки, що становлення «Малого Полісся» припало на пору, коли і без того небагатий бюджет України доводиться по кілька разів перерозподіляти, скеровуючи кошти на потреби армії. Говорити сьогодні про повноцінне фінансування парку не доводиться, виділених коштів вистачає хіба що на зарплату. Але фанатичний оптимізм молодого директора, який до того вже встиг попрацювати в Шепетівському та Ізяславському лісогосподарствах, вражає. Він вірить, що розпочаті роботи не зачахнуть, намічені проекти будуть реалізовані.

Починають з елементарного. На Святому озері, наприклад, вже встановили чотири альтанки для відпочинку, саме повинні були завезти п’яту. Але то лиш крапля в морі. Андрій Сасюк тут бачить повноцінну базу, на якій би були окрім альтанок, стаціонарні мангали, місця для паркування автомобілів, урни для сміття, ну і, звичайно ж, туалети. І лише коли будуть створені належні умови, сюди поїдуть відпочивальники не тільки з Хмельниччини. Щоправда, вони й так тягнуться до озера, облаштовуючись у наметах і самотужки органі­зовуючи нехитрий побут. Один із небайдужих туристів, запримітивши телекамери і диктофони, прийшов поцікавитися «про що тут розповідає чоловік у формі». Він запідозрив, що якийсь приватник поклав око на озеро і тепер пересічній людині купатися зась. Почувши, що уні­кальна природна водойма залишається в державній власності, трохи заспокоївся. Хоча звикатися з думкою, що з часом за в’їзд на територію парку братимуть бодай символічну плату, чоловіку не хочеться. Можливо, він просто не вірить, що «дикому» відпочинку буде покладено край і людям створять комфортні умови.

Колектив парку зацікавлений у цьому і готовий взяти на себе нелегку ношу. Хоча рекреація лиш маленька частинка завдань, які стоять перед «Малим Поліссям». Андрій Сасюк назвав чотири основні напрямки, за якими працюватимуть з колегами. Насамперед це охорона унікальних природних об’єктів, їх збереження і раціональне використання. Велика ставка робитиметься на наукову діяльність. Уже, наприклад, укладено угоду про наукову співпрацю з Національним лісотехнічним університетом (м. Львів), чекають тут на приїзд науковців Ботанічного саду, зацікавлених провести дослідження комахоїдних рослин, які ростуть на території парку.

Широка рекреаційна діяльність дозволить значно збільшити потік відпочивальників і мандрівників. У планах відкрити пішохідні і вело маршрути цікавими місцинами.

Ну і насамкінець, екологічна освіта. Створюватиметься шкільне лісництво, музей природознавства краю, учням проводитимуть відкриті уроки, лекції, молодь залучатимуть до робіт, які проходитимуть в парку.

Так, про все це наразі кажуть з приставкою буде. Але кажуть надто переконливо і впевнено. До штату, який формується поступово, братимуть людей з вищою профільною освітою, готових працювати з повною віддачею. Вони до того ж писатимуть Літопис «Малого Поліс­ся», в якому міститиметься інформація про кожен об’єкт і кожне дослідження.

Як і кожен парк, «Мале Поліс­ся» матиме чотири зони: заповідну, стаціонарної рекреації, регульо­ваної рекреації, господарську. У кожній будуть свої обмеження, про що інформуватимуть спеціально облаштовані щити. Але сходити за грибами чи ягодами людям можна буде, обмеження стосуватимуться лиш промислової заготівлі.

Штат парку поки що знайшов прихисток у конторі Ізяславського лісогосподарства. В майбутньому, можливо, науковий та освітній відділи розгорнуть свою діяльність у Лютерському лісництві, де є добротне підходяще приміщення.

Зараз у парку триває процес створення науково-технічної ради і її персонального складу. Відомо, що до колегіального органу ввій­дуть, окрім працівників парку, науковці, директори лісгоспів, на території яких розташований парк, громадські екологічні організації і представники райдержадміністрацій та департаменту Міністерства екології і природних ресурсів. За радою – поточне планування заходів і наукових досліджень.

За словами Андрія Сасюка, «Мале Полісся» і досі малодослі­джене. Він вірить, що науковці заці­кавляться природною перлиною і поїдуть сюди писати свої наукові роботи та кандидатські дисертації.

Ольга Сокол

Фото Ольги  Мороз