Будівельники… без дипломів

Діяльність будь-якого підприємства оцінюється за низкою критеріїв, зокрема, і впливом на навколишнє середовище. За двадцять п’ять років експлуатації Хмельницької АЕС жодного разу не було зафі­ксовано змін у природному ареалі принаймні за такими показниками, як радіаційна обстановка, перевищення вмісту важких металів у водоймах, грунтах тощо. Така інформація завжди  доступна для широких кіл громадськості, представників мас-медіа, владних структур. Як засвідчує досвід, про стан довкі­лля можуть повідати не лише показники дозиметра, лабораторні аналізи, а й реакція тварин та птахів на найменші зміни у повітрі, воді, грунтах, які відбуваються в природі.

Кілька років тому неподалік енергетичного об’єкта поселилась  сім’я бобрів. Вона облюбувала дренажний канал, що знаходиться в районі навчально-тренувального центру та пожежної частини. Цьогоріч бобри спорудили нову запруду  на відстані триста метрів від першого енергоблока електростанції. На оглядини цієї новобудови на наше прохання прибули начальник від­ділу охорони навколишнього середовища Олександр Левицький та начальник гідротехнічного цеху ХАЕС Віктор Турицький.

- Піднімати рі­вень води у водоймах бобрів змушують умови  їх  життя, - розповідає Олександр Леонтійович, - вони мешкають у норах, вхід до яких має знаходитись під водою. Традиційно до кожної оселі ходів існує декі­лька. Кожне бобрине житло є системою складних лабіринтів, але обов’язково «ліжбище» знаходиться сантиметрів на двадцять вище рівня води. На території, не придатній для спорудження нір, бобри облаштовують  хатки, які роблять із хмизу та обмащують його глиною. Таке житло має конусоподібну  форму,  його висота може сягати двох метрів. Хатка  для бобра стає надійним прихистком.

Віктор Турицький, як спеціаліст у сфері гідротехнічних споруд, з цікавістю оглянув витвір діяльності бобрової сімї.

- Важко повірити, що запруда створена тваринами, які, як мовиться, не мають диплому будівельника,- коментує Віктор Іванович. - Якщо придивитись, то можна зрозуміти принципи побудови своєрідної дамби. Спочатку бобер у дно водойми вертикально втикає грубі палиці, які формують так званий каркас споруди. Далі між ними вкладаються гіллячки різних розмірів. Найважливішим моментом цього процесу є змащування споруди глиною, яку тварини доставляють на місце за допомогою хвоста. Дамба  досконала, бо не тільки в своїй основі не пропускає воду, а й здатна витримати чималий тиск.

На території неподалік запруди ми побачили сліди діяльності бобрів – повалені дерева. На кожному з них  своєрідні «автографи» від гострих зубів, а залишки стовбурів нагадують загострені олівці.

Нам не вдалось пригледіти жодного бобра. Зазвичай ці тварини своєю діяльністю займаються у ранкову пору. Не лякає природних будівельників добре освітлення ділянки поблизу території електростанції. Вони звикли до сусідства з енергетичним об’єктом, де їх існуванню не загрожують  браконьєри, адже територія знаходиться під пильним оком працівників відомчої воєнізованої охорони.

- Наявність бобрової сім’ї у цьому дренажному каналі не створює особливих проблем, - стверджує Віктор Турицький. -  Дещо інша ситуація на дренажному каналі, в якому накопичується вода від природного просочування через основу, а згодом за допомогою насосів повертається до водосховища. Там також люблять селитись бобри, але щоразу ми змушені розбирати їхні будівлі, щоб не порушувати жорсткі вимоги технологічної експлуатації водойми. Як тільки ми справимося з черговим «витвором» цих наполегливих будівельників, через деякий час з’являється новий. Наші працівники звикли до такого ритму діяльності, переконаний, що і бобри зрозуміли правила гри: кожен зай­ма­ється своєю спра­вою.

За дослідже­ннями науков­ців, у нашому регіоні сотні років тому бобри мали велику популяцію. Цьому сприяли гарні кліматичні та географічні умови. Річки були повноводними, а біля них – чимало рослинної їжі. Ідилія у житті бобрів тривала недовго через лютого ворога – людину. Велике бажання споживати делікатесне м’ясо та одягати вишуканий хутряний одяг поставило тварин на межу виживання. За часів Радянського Союзу бобрів було взято під охорону держави. За їх захист виступає і законодавство незалежної України.

Вперше з місцевими бобрами зустрі­лись будівельники, які брали участь у спорудженні водосховища електростанції. В районі села Дорогоща, яке згодом зникло з карти, жило кілька сімей бобрів. За три десятки років їх кількість значно збільшилась.

Коли про існування бобрів неподалік промислового майданчика ХАЕС стало відомо широким колам громадськості, ця тема стала популярною серед учасників конкурсів дитячих малюнків «Атомна енергетика і ми». Деякі юні художники залюбки зображали бобрів на фоні енергоблоків нашої електростанції. Не обійшли тему присутності цих тварин і юні науковці, які готували конкурсні роботи – реферати. Минулорічний випускник Нетішинської ЗОШ №4  Олексій Стефанович свого часу у заключному етапі Всеукраїнського конкурсу рефератів з ядерної енергетики та ядерної фізики зацікавився  темою  «Особливості існування бобрів поблизу промислової зони Хмельницької АЕС».  Реферат схвально було оцінено компетентним журі, бо юнак статистичні дані поєднав із свідченнями працівників електростанції, які відповідають за експлуатацію гідроспоруд і постійно стикаються із життєдіяльністю бобрів. Робота нашого земляка була ілюстрована відповідними фотографіями.

Тему присутності бобрів на території Хмельницької АЕС для написання конкурсного реферату цьогоріч обрала учениця  5-A класу Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Тамара Порада. За її дослідженням, у 2009 році біля Нетішина нараховувалось 110 бобрів.

Начальник відділу охорони навколишнього середовища ХАЕС Олександр Левицький запевняє, що  наявність бобрів свідчить про належну екологічну обстановку довкілля. Ці тварини у непридатному середовищі існувати не можуть. У нас практично ідеальні умови. Крім бобрів на території водосховища можна побачити понад двадцять видів перелітних птахів, серед яких лебеді-шипуни рятуються тут у суворі зими.

Коли із екскурсією на ХАЕС навідуються учні, студенти, представники громадських та політичних організацій, вони неодмінно чують розповідь про фауну нашого регіону, зокрема й про бобрів. Ці тварини дивують своєю охайністю і працелюбством. На Хмельницькій АЕС навчилися співіснувати поруч з ними.

Олександр Шустерук

Фото автора