Святкує школа ювілей

Нечасто буває, щоб у стінах рідної школи водночас зустрілися люди, котрі тридцять років тому вперше переступили її поріг, і ті, кому осінь-весна 1984-1985 були останніми в цьому навчальному закладі. У ЗОШ №2 таку зустріч нещодавно організували, привід для цього мали більш, ніж поважний – 30-ліття закладу. Те, що школа фактично ровесниця міста атомників і його найбільшого підприємства Хмельницької АЕС, свідчить про руку господарника в молодому Нетішині. Таким був світлої пам’яті Олексій Іванович Троценко, йому усі прийдешні покоління мають завдячувати своїм сьогоденням. Бо якби неуклінно став слідувати директивам ЦК, ще довго дітлахи будівельників та експлуатаційників енергетичного об’єкта тіснилися б у школах сусідніх сіл та містечок. Ці заклади не готові були прийняти великий наплив учнів та вихованців дитячих садків. От і стояв непохитно директор споруджуваної АЕС на позиції паралельного будівництва виробничих і соціальних споруд.

Правду кажучи, як тільки почалися роботи на місці теперішньої школи №2, мало хто вірив, що вже першого вересня вона прийматиме у своїх класах гамірну юрбу школярів. Але ж сталося! Бо у сміливому пориві будівництва поєдналися натхненна праця будівельників і великий ентузіазм педагогів. У серпні 1984 року вони не мали коли думати про відпустку, і, помінявши стильні костюми і сукні на робочі халати, взялися гребти, мести, фарбувати, носити та розставляти меблі, облагороджувати територію і навчальні класи. Усі організаторські клопоти взяла на себе перший директор школи Любов Абрамівна Троценко. Не рік і не два по тому вона наполегливо добивалася, аби нове, ще не обжите приміщення, не було забуте будівельниками, аби справ­но функціонували усі класи і допоміжні примі­щення, було в них тепло і затишно, щоб не мали учні та вчителі проблем з водою, якісним ос­віт­ленням, вентиляцією тощо. У пору становлення школи їй активно допомагала одна з перших вчителів зош №2 Валентина Володимирівна Березська.

30 років тому школа стала тим об’єктом, за виконан­ня робіт на якому суворо питали, який, по суті, став таким собі випробуванням «на міцність» молодому головному інженеру Управ­ління будівництва Олександру Селіхову. Він доклав значних зусиль, щоб впоратися з покладеними на нього завданнями. На урочистостях з нагоди ювілею Олександр Павлович був одним із поважних гостей.

У перший навчальний рік школа прийняла понад 120 першокласників і мала лишень один випускний клас. Одна з тих 27 випускників, Юлія Миколаївна Вербова, не змогла розлучитися з рідною ЗОШ №2, і дотепер вона тут: працює вчи­телем початкових класів. Розповідь педагога, а також першокласниць 1984 року Олени Завад­ської і Ольги Дячиної вплелися яскравою мережкою у колоритний вінок спогадів про роки становлення закладу і колективу. З перших днів його частинкою стали вчитель фізики Ольга Семенівна Меркотан, французької мови – Катерина Дмитрівна Довгалюк, музики – Ольга Іванівна Данилюк, біології – Лариса Степанівна Обедзінська, вже згадувана Валентина Володимирівна Березська. Такий же солід­ний трудовий стаж у рідній школі мають технічні працівники Раїса Іванівна Музичук та Галина Іванівна Задворна. До слова сказати, організатори свята знайшли теплі слова для тих, хто вже на заслуженому відпочинку або ж працює в інших установах.

Сипалися вітання ювілярам: від місцевої влади, колег-освітян, Хмельницької АЕС, фінансис­тів, народного депутата України Ігоря Сабія, батьків…Педагоги вправлялися у поетичному слові аби тонко і багатогранно передати кожну днину і кожну шкільну годину. Вручали школі подарунки і зичили хорошої перспективи, достой­ної зар­платні, вдячних учнів і наповнюваності класів, як це було на початках. Адже школа знає роки, коли літер А і Б не вистачало, щоб пронуме­рувати паралельні класи, доходило аж до Є! Зараз потроху прослідковується тенденція до збільшення кількості учнів, але такими рекордними показниками хвалитися поки що не випадає. Якщо казати про рік нинішній, то має ЗОШ №2 чотири перших класи і два випускних, загалом­ тут здобувають знання зараз понад 800 учнів. Якщо ж і далі вдаватися до цифр, то за свої 29 випусків школа дала путівку в життя понад 4000 учнів.

Ольга Сокол

Фото Віктора Гусарова