З ПОКЛОНОМ ЗА ПОДВИГ

Напередодні Дня Перемоги до домівок ветеранів - учасників Великої Вітчизняної війни, які мешкають у Нетішині, навідались із святковими подарунками представники Ради молоді Хмельницької АЕС, відділу соціального розвитку станції, Нетішинського полку Міжнародного союзу козаків «Запорізька Січ».

Про візит знані спілчани Нетішинської ради ветеранів були попереджені заздалегідь, отож кожен з учасників бойових дій  чекав гостей з нетерпінням. Коли поріг оселі переступали козаки місцевого полку у своїх парадних одностроях, ветерани мимоволі пригадували роки, коли довелось носити гімнастерку і нищити ненависного ворога.

Щирі вітання з Днем Перемоги і слова вдячності за подвиг прозвучали на адресу подружжя Івана Сергійовича та Олександри Феоктистівни Лисових, Мар’яна Адольфовича Фабрицького, Йосипа Станіславовича Самковського, Миколи Трохимовича Куца, Гната Осиповича Осіпова, Бориса Васильовича Рибаченка, Михайла Олександровича Мацуна. Михайло Олександрович після звільнення Нетішина від фашистів 18-річним юнаком був призваний в діючу армію. Оволодів солдат військовою майстерністю у Арзамасі. Перше поранення отримав, звільняючи Познань, а друге (тяжке) – під час звільнення Бреслау. За бойові дії під Бреслау  молодий боєць був нагороджений медаллю «За відвагу». Заліковувати рани довелось у госпіталі німецького міста Лігніце. Тут він і зустрів Перемогу. На жаль, не вдалося уникнути інвалідності.

Коли представники ХАЕС переступили поріг житла Олексія Троценка, відчули в його словах прихильність до молодого покоління, яке береже па­м’ять про Велику Вітчизняну вій­ну. Гордий ветеран, що нинішня молодь на­тхненно працює і підносить славу такого під­приємства, як Хмельницька АЕС.

Під час зуст­річі з представниками електростанції не утримався від  спогадів Олександр Шлапунов, який був призваний на військову службу ще у 1939 році. Звичайно, молодий боєць не усвідомлював, що служба триватиме довгі роки. До війська Олександр Федорович при­йшов із спеціальністю зв’я­зкі­вця і отримав направлення у полкову школу молодших командирів. Там опанував спе­ціальність радиста, згодом був «приписаний» до радіолокаційної установки, за допомогою якої на значних відстанях виявлялись японські літаки, що нерідко залітали на радянську територію і вели розвідувальну діяльність. Олександр не раз фіксував ворожі цілі. Інформація про кількість літаків, висоту та швидкість їх польоту оперативно передавалась на аеро­дроми, а далі за справу брались  винищувачі.  Так  відслужив два  роки, а з початком Великої Вітчизняної війни брав участь у  бойових діях. В районі дислокації частини, де служив Олександр Федорович, тривала активна артилерійська підготовка. Одного разу командир наказав захопити на  річці  ворожий  пором. До групи, що проводила спецоперацію, зарахували й Шлапунова. Досвідчені бійці здійснили наліт швидко і без втрат. Відтак не забарилась і бойова нагорода – орден «Червоної зірки».

Не зі слів про Другу світову війну знають нетішинці Ніна Яківна Пилипчук, Галина Петрівна Фурсяк, Борис Григорович Шлапак, Петро Іванович Петрук, Ганна Пилипівна Потапенко, Василь Павлович Головко, Петро Іванович Маланюк, Віра Михайлівна Данилюк. Вони також почули щирі слова вітання з Великою Перемогою.

Олександр Шустерук

Фото автора