Завершився другий обласний конкурс на кращу пісню про українське село «Подих рідної землі»

Село, що душу зігріває

Нещодавно завершився другий обласний конкурс на кращу пісню про українське село «Подих рідної землі». Серед двадцяти учасників журі обрало вісім кращих конкурсантів, серед яких – жителька Нетішина Віра Ковальчук. Схвальної оцінки заслужили пісні «Моє село» та «Лелече кохання», автором текстів яких вона є. Музику до творів написав Арутюн Геворкян. На конкурсі вони прозвучали у виконанні відомих нетішинських солісток Каміли Пельванової-Геворкян та Майї Манькової.

У культурних колах Нетішина Віру Ковальчук знають як непересічну особистість, яка прагне пізнати гармонію світу поетичними засобами. Вона тяжіє до лірики. Не випадково з-під її пера народились вірші, назва яких, як мовиться, говорить сама за себе – «Повертаюсь до тебе здалека», «Мамині вишні», «Даруйте квіти коханим», «Колискова». У більшості її поезій вимальовується образ села, де були зроблені перші кроки до пізнання істини. «Спить село за ставком в верболозах, сплять зажурені липи старі. Я біжу по стежині у росах, босоніж по зеленій траві».

Хіба не станеш романтиком, коли ти наро­джений у селі Гільча Перша Здолбунівського району, яке здавна відоме цілющою водою джерела Святого Миколая. Тут чудові краєвиди, від споглядання яких так і хочеться доторкнутися до всього цікавого і неповторного. «Біжиш барвистими лугами, ступаєш босими ногами; а сонце в небі голубім щиро всміхається тобі».

Після закінчення восьми класів Віра Ковальчук відкрила для себе ще одну цікаву місцину – селище Млинів, що на Рівненщині. Вона тут навчалась у ветеринарному технікумі. Тихе плесо красуні Ікви, панський парк переповнений щебетом птахів у часи великого натхнення спонукали Віру Ковальчук  на аркуші паперу закарбувати найпотаємніші переживання.

Третім етапом життя поетеси став Нетішин. Саме тут вона певною мірою розкрила свій талант бачити у звичайному незвичайне. Одвічні пошуки поетичних образів привели Віру Ковальчук до випуску першої поетичної збірки «Калиновий рай». Одного разу вона напише: «Доброго дня, енергетиків місто! Шепчуть золоченим листом берізки. Повсюди літає «бабине літо»; останню красу дарують нам квіти».

У Нетішині Віра Ковальчук знайшла багато однодумців, які згуртувались навколо літературної студії «Натхнення». Тісна співпраця з місцевими композиторами допомогла їй створити перші пісні, прем’єри яких схвально сприйняла публіка не тільки у рідному місті, а й у Хмельницькому – «В нашому сільському клубі», «А давай запитаєм у осені», «Вишита сорочка». Тепер репертуар поповнився новими творами, які відзначені компетентним обласним журі.

Олександр Шустерук