Залізничне плече атомної

- Краще побачити все на власні очі, - зауважив майстер залізничної дільниці  транспортного цеху Хмельницької АЕС Олександр Глімбовський і запропонував автору цих рядків піднятись у тепловоз.

У кабіні  тепловоза машиніст Володимир Вельбовець вправними рухами запустив дизельний двигун і подав потужний звуковий сигнал, яким попередив про початок руху потяга з території депо.

...Над верхівкою вихлопної труби темною цівкою виривались клуби густого диму. Ми рухаємось неквапливо. Під променями осіннього сонця залізничне полотно видається сріблястими смужками, які вдалині зливаються в одну точку. Кілька сотень метрів залізнична колія пролягає схилом, що закінчується біля  повороту на територію проммайданчика електростанції.

- Біля цього переїзду залізнична колія розгалужується за трьома напрямками, - уточнює майстер, - до відкритого розподільчого пристрою,  реакторних відділень, пускорезервної котельні, а далі до машзалів діючих енергоблоків. Ними ми доставляємо запасні деталі, агрегати, пристрої, що потрібні під час планово-попереджувальних ремонтів, а також транспортуємо свіже ядерне паливо, відвозимо відпрацьоване. За нашою дільницею закріплено понад 11 кілометрів залізничного полотна.

Потяг рухається праворуч. Невелика швидкість тепловоза дає змогу добре розгледіти шпали. Видно, що вони неоднорідні: поряд із потемнілими дерев`яними чимало бетонних.

- Ретельний огляд залізничного полотна є нашим постійним обов’язком, - каже Олександр Глімбовський,- ми часто його лагодимо, бо цього вимагають основні правила безпечної експлуатації рухомого складу. Строк експлуатації нових бетонних шпал суттєво відрізняється від традиційних дерев’яних і збільшується майже у два рази, тобто до п’ятдесяти років.

Тепловоз наблизився до так званої станції, де залізничники мають можливість проводити  маневрові операції.

З кабіни потяга добре видно, як ретельно доглядають за закріпленою територією працівники дільниці: обабіч залізничного полотна розчищені зарості та кущі. Це також одна з вимог безпечної експлуатації.

Історія залізничників Хмельницької АЕС розпочалася у 1990 році, коли виникла потреба у до­ставці великогабаритних вантажів. До цього вирішувати транспортні проблеми допомагали заліз­ничники УБ ХАЕС. В колективі цієї потужної будівельної організації і трудився  Олександр Глімбов­ський та Олександр Кисе­льов. Обоє вони стояли біля витоків новостворюваного під­розділу Хмельницької АЕС.  О.Кисельову випало оперативно вирі­шувати два головних питання – підбір квалі­фікованих працівників та придбання транспортних засобів. Успіхи не забарились.

Кажуть, рік на рік не схожий. Те саме можна сказати й про трудові будні залізничників. Їх робота тісно пов’язана з  процесами  налагодження, реконструкції, модернізації під час ремонтних кампаній та у міжремонтний пе­ріод. У щоденних турботах двадцять чотири роки керівництва залізничним підрозділом для Олександра Кисельова промайнули ніби й непомітно. Важко  порахувати, скільки вагонів доставили праці­вники служби для потреб спеціалістів рідної електростанції. Підрахунок не обмежиться сотнями…

Коли на Хмельницькій АЕС розпочалися процеси реструктуризації підро­зділів, вони не оминули і залі­зничний цех, який  влився до структури транспортного цеху окремою дільницею. Після об’єднання всіх транспортників в один цех, принципи роботи залі­зничників не змінились. Хіба що збі­ль­шилась відповіда­ль­ність за своєчасність виконання низки транспортних операцій. Крім обслуговування двох енергоблоків під час ремонтних кампаній потрібно вирішувати питання обслуговування власне залізничного господарства. Зараз на балансі станційних залізничників знаходяться  два тепловози, три транспортери, п’ять цистерн, два піввагони та дрезина на власних вісях. Обслуговуванням техніки, залізничних колій, вирішенням виробничих завдань займається колектив у складі 42 чоловік. Це досвідчені та відповідальні працівники, трудовий стаж більшості яких складає більше десятка років.

…Глухий передзвін металу на стиках рейок, деінде чути легке скреготіння від доторку реборди колеса тепловоза об металеве полотно. Залізничники на тепловозі після огляду колій повертаються в депо. Коли потужний дизельний двигун припинив оберти, автор цих рядків скористався нагодою порозмовляти з машиністом Володимиром Вельбовцем.

На початку розмови Володимир Миколайович сказав, що у його родині тільки дядько Анатолій був причетний до когорти залізничників -  водив потяги просторами Росії.

- Коли навідувався в гості, його розповіді були цікавими та захоплюючими. Своїм прикладом він спонукав мене після закінчення школи вступити до залізничного училища в Здолбунові. Згодом було навчання у Київській школі машиністів, - розповідає В.Вельбовець.

Трудова біографія залізничника розпочалась у Шепетівському локомотивному депо. Володимиру Миколайовичу довірили посаду помічника машиніста. У 1993 році він став членом колективу залізничників електростанції. Швидко завоював довіру і пошану. Згодом саме Володимиру Вельбовцю було довірено для потреб електростанції  доставку нестандартних вантажів, а також  транспортування свіжого та відпрацьованого ядерного палива. Коли виникла потреба в оновленні депо залізничної дільниці, на кошти ДП «НАЕК «Енергоатом» було придбано  два залізничних транспортери для перевезення відпрацьованого ядерного палива. Машиніст Вельбовець досконало вивчив специфіку нових транспортних  засобів.

- Це наш справжній «трудяга», - коментує Володимир Миколайович, показуючи жестом на всю довжину тепловоза, - у двигуні заховано майже 812 коней, що допомагає транспортувати на спеціальних платформах понадважкі вантажі.

Машиніст у кабіні свого залізничного «крейсера» почувається впевнено, бо ж за плечима більше двох десятків років його обслуговування. Поряд з ним знаходиться його помічник Олександр Пустільнік.

- Радію за молодих спеціалістів. Впевнений, що буде кому згодом приймати відповідальні рішення. Як мовиться, все починається з малого. Взагалі у нас немає випадкових людей, -   багатозначно мовив Олександр Глімбовський.

Олександр Шустерук

Фото автора

На знімках: машиніст Володимир Вельбовець «за кермом»; помічник машиніста Олександр Пустільнік зі своїм наставником