Митцi помiж нас

Енциклопедія визначає особу художника, як творчого працівника у галузі образотворчого мистецтва. У переносному значенні художник - будь-який митець (поет, прозаїк, композитор тощо), котрий талановито використовує у своїй творчості художні засоби.  Відтак сотні нетішинців мають право відзначати цей день, як своє професійне свято. Бо ж художники є у фотомистецтві та дизайні, геральдистиці і живописі, декоративно-прикладному мистецтві, оформлені книг та газет, у комп’ютерній графіці та анімації, проектуванні ландшафту, розписі по тканині... Зрештою є художники слова, митці у володінні футбольним м’ячем, навіть слюсарі і сантехніки, що роблять сою справу натхненно і красиво.

Принаймні на моєму шляху таких людей зустрічалось немало. Але існує категорія працівників, які у трудовій книзі мають лаконічний, або ж розгорнутий запис: художник, художник-оформлювач тощо.  На Хмельницькій АЕС це стосується працівниць енергоремонтного підприємства ХАЕС Наталії Летнянчин та Галини Гончарук,  їх колеги з електроцеху Олени Балагуріної. Ці жінки в силу посадових обов’язків залучені до творчості і мають мислити нестандартно, з пошуком краси в усьому.

Цьогоріч у туристичних походах Карпатами мав можливість спостерігати за Наталією Летнянчин та Оленою Балагуріною. Не лише за відпочинком йшли в гори  ці жінки, але й за враженнями, а Олена Василівна навіть переносний мольберт з усім реманентом привезла з собою і поки ми штурмували «Петрос», вона намагалась «заетюдити» навколишню красу.

Я знаю, що в колекції картин Наталії Летнянчин є замальовка дороги на «Петрос». Отже, подруга по художньому цеху не одинока в своїх уподобаннях. Впевнений, що найближчим часом нетішинці вкотре насолоджуватимуться творчими роботами наших майстринь.

Наталія Летнянчин народилася в російському місті Архангельськ. Малювала скільки себе пам’ятає, а відтак після школи потрапила на місцевий целюлозно-паперовий комбінат. Тут було де проявити фантазію, а паперу для замальовок – скільки забажає душа. Вчилась у колег, спостерігаючи за творчим процесом. Найважливішим педагогом була природа краю. А вже коли переїхала з сім’єю в Нетішин, то стала тішитись нашими квітами, різнобарв’ям національних символів і культурним надбанням українців. Перша персональна виставка відбулася 2002 року у Нетішині з нагоди 15-річчя ХАЕС. Згодом вона  порадувала своєю творчістю гостей та жителів старовинного міста Острог. Час від часу колекції її творів виставляються у місцевій галереї Арт-пласт, а кращі твори розлітаються по приватних колекціях Росії, Польщі, Литви.

Її колега Галина Миколаївна Гончарук (у дівочості Сандалова) також корінням з Росії.

Початкова школа в селі Чашколл дала знання про основи світу. Дівчина жадала охопити його не лише душею, але й мистецьким відзеркаленням на полотні. Батьки­ йдуть назустріч бажанням Галини, і віддають її в школу-інтернат для обдарованих дітей у Йошкар-Олу. Тут за допомогою наставників навчилась основам композиції, дізналась про таїнство різних фарб. Відтак вступає у Леніногорське педа­гогі­чне училище Та­тар­­ста­ну. Зрештою, викладаючи малювання та креслення в школі, намагалась винайти власну стилістику живопису. 1975 року батьки переїздять у Марійську АРСР, де Галина влаштовується художником будинку культури селища Кунсенер. Малює плакати і гасла, а для душі – квіти.

Побравшись  з українцем, уквітчала власну долю і дала життя двом донькам. В Нетішині з 1982 року. Влаштувалась на ХАЕС                      за спеціальністю, і в ЕРПі знають до чого доторкнулась рука Галини Миколаївни.

А у позаробочий час вона малює квіти, бо замилувана у це творіння природи. А ті, хто має можливість бачити її витвори на виставках чи вернісажах, висловлюються про манеру  письма у звеличувальних епітетах.

Олена Василівна Балагуріна художник електроцеху за посадою і художник за покликанням. Навчалась у Дніпропетровську у будівельному інституті. Після закінчення вузу потрапила на Хмельницьку АЕС. Архі­тектор за спеціальністю, вона занурилась у повсякденну творчу працю. На своєму робочому місці виготовляє трафарети, наносить маркування, підписи на різно­манітне устаткування олійними фарбами. Вона активно пропагує ХАЕС, беручи участь у різноманітних конкурсах на створення корпоративної символіки.

В її картинах багато орнаментів і квітів на тлі архітектурних форм. Її картини впізнаванні  і своєрідні, не раз виставлялись на виставках, інших мистецьких заходах. Під її крилом зростають п’ятеро дітей  (більшість вже вилетіли з родинного гнізда).

Приємно, син що Микита пішов маминим шляхом. Кілька років  тому   на вході в зал Інформаційного центру­ Хмельницької АЕС з’явився тематичн­ий диптих загальною дов­жиною у три з половиною метри на метр двадцять п’ять, намальований яскравими фарбами. Стилі­зовані квіти обвивають чотири атомні енергоблоки, будинки міста, весь навколишній всесвіт. Допомагав у цій справі йому Анатолій Мельник. Отже, художній світ продовжується в дітях.

Віктор Гусаров