Об’єднуюче коло літераторів
Нещодавно у Острозькій центральній районній бібліотеці відбулась зустріч членів місцевого літературного об’єднання з відомим українським письменником, прозаїком, драматургом та перекладачем Олександром Ірванцем. Автору цих рядків випало представляти літоб’єднання Нетішина, і ця зустріч дала поштовх для нових думок, творчих планів, серед яких зустріч двох творчих спільнот на землі Нетішина.
А поки що про Олександра Ірванця, який народився та виріс у місті Рівному, а нині є викладачем Острозької академії. Олександр Ірванець презентував збірку віршів про події на Євромайдані та сході країни «Пісні війни». Гарно ілюстроване видання дає певну уяву про стиль писання, семантику і римування, душевні переживання митця. Крім свіжого творчого доробку присутні дізнались про підвалини його творчості, задуми і здійснені проекти.
Олександр розповів про фільм «Поводир, або квіти мають очі», який отримав широкий розголос у пресі. Саме Ірванець разом з Олесем Саніним, режисером, стали цементуючим ядром цієї стрічки.
В основі сюжету фільму – мандри Радянською Україною американського хлопчика та укрїнського сліпого музиканта. Події фільму відбуваються на початку 1930-х років в УРСР у драматічні часи індустріалізації, колективізації, голодомору та репресій.
Американский підприємець Майкл Шемрок разом зі своїм десятирічний сином Пітером приїздить до Харкова. У США – депресія, злидні. Майкла з сином зустрічає спеціаліст по роботі з іноземцями, який пропонує Майклові залишитися, мати добру роботу, але за це він має називати себе американським комуністом, який приїхав будувати тракторний завод. Так Майкл із сином стають частиною радянської пропаганди.
Кoли Майкл намагається передати важливі документи про заплановані в Україні репресії британському журналісту у Москві, його вбивають. А Пітеру дивом вдається втекти від переслідувачів – завдяки сліпому бандуристу Івану Кочерзі. Пітер стає його поводирем.
Взимку 1934 року сліпця Івана Кочергу разом із іншими кобзарями страчують під Харковом. Пітер лишаться єдиним живим свідком тих трагічних подій…
Олександру Ірванцю навіть вдалось зіграти епізод у цьому фільмі.
Загалом Олександр багато перекладає з польської, білоруської, російської. Його твори також перекладено на десяток європейських мов. Це збагачує, дає поштовх до написання власних поетичних творів. А ще «роки до суворої прози схиляють» та до драматургії. Присутні мали можливість дізнатись про те, які твори читає митець, що хвилює його душевні струни.
А ще Олександр викладає у Острозькій академії, має можливість напряму передавати думки та знання молоді. Митець радить молодим пильнувати за новими віяннями, тенденціями, але нікого не копіювати.
У заході взяли участь члени літературного об’єднання ім. Івана Маєвського, працівники міської газети «Замкова гора», бібліотекарі ЦРБ. Обговорювалися й організаційні питання, зокрема було переобрано голову об“єднання. Нею стала молода поетеса, журналіст газети «Замкова гора» Євгенія Поліщук.
Зустріч з письменником пройшла у привітній та затишній обстановці. Усі залишися задоволеними, отримали багато позитивних вражень та обмінялися між собою цінним творчим досвідом.
Віктор Гусаров
