Пiшки 138 тисяч метрiв

Саме таку дистанцію подолав  майстер гідротехнічного цеху В’ячеслав Поліщук. Досягнення зафіксовано Національним проектом «Книга рекордів України».

УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МАЛОГО…

На Хмельницьку АЕС уродженець села Міжгір’я Білогірського району В’ячеслав Полі­щук прибув перед пуском першого енергоблока. Він став учасником завершальної стадії пусконалагоджувальних робіт. Спочатку трудився черговим слюсарем турбінного цеху, потім машиністом двигунів внутрішнього згорання резервної дизельної електростанції. Коли у цеху гідроспоруд, теплових та підземних комунікацій виникла потреба у кваліфікованих спеціалістах, В’ячеслав одержав пропозицію перейти на посаду майстра, на якій він трудиться понад два десятки років.

Чим на роботі переймається майстер гідротехнічних споруд? Якщо сказати лаконічно – безперебійним тепловодопостачанням виробничих об’єктів на проммайданчику електростанції. Система різних трубопроводів розгалужена на значній території, отож В’ячеславу Полі­щуку доводиться долати різні відстані, щоб мати уявлення про працездатність довіреного йому обладнання. Його колеги вже давно помітили, що він принципово не користується ліфтом, принаймні підйом на вищі поверхи у любителя пішої ходьби відбувається швидше, ніж за допомогою технічних засобів.

Вперше Поліщук випробував себе, долаючи велосипедом дистанцію від рідного села на Білогірщині аж до Дніпропетровська. Він розрахував свої сили, але на завершення подорожі підвела техніка. Велосипеда з серйозною поломкою не так вже й просто полагодити. Після тривалої велосипедної подорожі В’ячеслав Поліщук  повірив у те, що кожна людина має приховані фізичні та психологічні резерви, які, як мовиться, не розкриваються у «тепличних» умовах.

Одного разу Поліщук вирішив пішки подолати своєрідну марафонську дистанцію. Таке перше досягнення його окрилило, виникло бажання щораз покращувати власні досягнення. А чому б не пройти від Нетішина до рідного села Міжгір’я? Маршрут довжиною сімдесят кілометрів проліг через місто Острог, села Межиріч, Кунів. Саме тоді зародилась ідея кожен піший перехід, який організовувався двічі на рік, приурочувати до родинних пам’ятних дат. Піший перехід на дистанцію дев’яносто кілометрів він присвятив повноліттю своєї доньки Тетяни.

У 2004 році  нетішинський ходок вирішив вшанувати пам’ять нашого земляка, письменника-гуманіста Миколи Островського, сторічний ювілей якого відзначала громадськість. Відпо­відною за кілометражем стала і дистанція. Не забув фізкультурник і про Олімпійські ігри, під час яких наша збірна показала гарні результати. Того разу здійснено піший перехід у 110 кілометрів. Через рік він вже крокував на честь 60-річчя Великої Перемоги, покращивши попередній результат на десять кілометрів.

Без тривалої пішохідної подорожі не відбувся і 25-річний ювілей від дня пуску першого енергоблока. Засвідчуючи прихильність безпечній роботі енергоблоків рідного підприємства, працелюбності його колективу, В’ячеслав Поліщук подолав шлях довжиною 125 кілометрів.

Своїм супутником у житті він вважає спортивний велосипед. Про витривалість під час пересування на цьому виді транспорту багато праців­ників електростанції ді­знались після завершення велопробігу Нетішин-Кузнецовськ, який відбувся у 2003 році за участю трьох десятків ентузіастів, працівників Хмельницької АЕС.

Коли В’ячеслав Васильович зустрів свій 50-річний ювілей, то вирішив, що найкращим подарунком буде саме спортивний велосипед. За покупкою він дістався до Києва, а повертався додому на «педальній обновці», проїхавши більше 350 кілометрів.

Резонансною стала велоподорож В’ячеслава Поліщука протяж­ністю дві тисячі кілометрів між діючими АЕС нашої держави. Велопробігом він вшанував пам’ять полеглих у Другій світовій війні. У день повернення велотуриста на в’їзді  до Нетішина його зустрічали представники мас-медіа, а вже біля ХАЕС – працівники станції.

НА РЕКОРД!

Усі спортивні здобутки В’ячеслава Поліщука є незаперечними досягненнями. Але вони жодного разу не перебували у ранзі «рекорду», бо не були засвідчені та задокументовані. Щоб ліквідувати цю прогалину, виникла ідея чергове покращення особистих результатів провести під патронатом Національного проекту «Книга рекордів України». Був обраний новий маршрут: від селища Ямпіль Білогірського району до Нетішина. У документах, що одержало керівництво Національного проекту «Книга рекордів України», містився детальний опис проходження дистанції пішки, яка за попередніми підрахунками становить 130 кілометрів. Всю процедуру реєстрації рекорду було довірено автору цих рядків.

…Автомобіль, за кермом якого колега В’ячеслава Поліщука Ростислав Білоус, прямує від Нетішина. Кілька хвилин тому нетішинського претендента на встановлення рекорду у Свято-Михайлівському храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив його настоятель отець Сергій.

За селом Вельбівно видніються околиці древнього міста Острог, бані храмів якого сяють на всю округу. Такі краєвиди неодноразово В’ячеслав Васильович спостерігав під час піших переходів до рідного села Міжгір’я. Через деякий час у поле зору потрапила архітектура ще однієї святині - Межиріцького Свято-Троїцького монастиря, потім обабіч дороги виднілися розлогі поля Ізяславського та Білогірського районів.

І В ДОРОГУ ДАЛЕКУ…

Розпочати черговий піший перехід від селища Ямпіль Білогірського району В’ячеслав Полі­щук вирішив не випадково. У 1976 році тут він закінчив місцеву середню школу.

Про візит колишнього випускника педагогічний колектив школи довідався заздалегідь, тому вирішили його зустріти, як мовиться, по-земляцьки. Коли В’ячеслав Поліщук переступив поріг навчального закладу, його у віршованій формі привітала ватага школярів. Згодом директор загально-освітньої школи Марія Олуйко влаштувала оглядини класних кімнат. Коли навідались у великий спортивний зал, на його підлогу В’ячеслав висипав футбольні м’ячі, мовляв, хай малеча ще більше долучається до занять фізкультурою. Це подарунки від Хмельницької АЕС та від почесного гостя.

- Багато чого змінилось за час моєї від­сутності, - зробив висновок В’ячеслав Васильович.

На колишнього випускника чекали і більш хвилюючі моменти: він зустрівся з педагогами, які його навчали, а зараз перебувають на заслуженому відпочинку. Це Світлана Павлова, Григорій Ситар, Микола Цимбалюк, Ніна Андієвська. Враз пригадалось чимало моментів зі шкільного життя.

- Нам було приємно дізнатись про В’ячеслава Поліщука, - каже директор Марія Олуйко, - він активно пропагує здоровий спосіб життя. Це сьогодні актуально для виховання підростаючого покоління.

Марія Володимирівна з гордістю розповіла про досягнення місцевої школи. За її словами, учні школи є учасниками, переможцями шкільних, районних,  обласних олімпіад, Всеукраїнських конкурсів,   оглядів художньої самодіяльності. Так, зокрема, за проведення дослідницької роботи в колекційному відділі членів гуртка «Юннати»  відзначено Дипломом І ступеня обласного відділу освіти;   учасників гуртка «Українська вишиванка» визнано переможцями районного  та учасниками обласного етапу Всеукраїнської історико-етнографічної експедиції учнівської молоді «Україна вишивана»; команда учнів школи стала переможцем районного  туру в фізкультурно-оздоровчому патріотичному комплексі школярів України «Козацький гарт»  і призером обласного туру фестивалю «Нащадки козацької слави». Усіх вагомих здобутків і не перерахуєш.

Під час зустрічі з учнівським та викладацьким колективами В’ячеслав Поліщук сказав, що кожному у світі відкривається своя стежина, по якій треба пройти чесно та із завзяттям і завжди бути прихильником здорового способу життя. Тут він подарував довідкову літературу про атомну енергетику, виробничу діяльність Хмельницької АЕС. Щодо особистого пішого переходу, В’ячеслав Васильович сказав, що присвячує його рідній школі, яка дала путівку у доросле життя.
Біля вхідних воріт школи, які були прикрашені кольоровими кульками, зібрались учні та педагоги. Учитель фізкультури Василь Ковбасовський дав команду:

- На старт! Увага! Пішов!..

ВАЖКІ РЕКОРДНІ КРОКИ

В’ячеслав Поліщук проходження дистанції розпочав 14 листопада о 12 год. 17 хв. Як було зарання обумовлено із керівництвом Національного проекту «Книга рекордів України», йому дозволявся перепочинок після кожного десятка пройдених кілометрів. Ходок вирішив відпочивати не більше п’яти хвилин. За цей час він встигав випити вітамінізованого чаю, з’їсти невеликий бутерброд і полежати на туристичному килимі ногами доверху, щоб зняти напругу. Автомобіль супроводу постійно знаходився у полі зору пішого рекордсмена.

Після кількох десятків кілометрів подоланого шляху учасника пішого переходу застала ніч. Про пересування в таку пору Поліщук подбав заздалегідь: на спортивному одязі прикріпив флюросцентні стрічки, які відбивають світло. У темряві він нагадував велику новорічну ялинку. Це допомагало завчасно дати певний сигнал для водіїв автомобілів про наявність пішохода.

Автомобільна траса, яка прямує з Ямполя, для В’ячеслава Поліщука добре знайома. По ній він рухався неодноразово. Після старту в Ямполі йому знадобилося 9 годин 38 хвилин, щоб дійти до Грицівського перехрестя.

- Це лише половина шляху. Втішає, що повертаюся до рідних країв, - сказав під час нетривалого перепочинку Поліщук.

Про незвичного пішохода дізнався наряд дорожньо-постової служби, дехто з його працівників виявив бажання сфотографуватись разом із рекордсменом.

Вночі були «підкорені» Шепетівка, Славута. Пішохід шукав в собі резерви для завершального етапу переходу. Коли позаду залишився дорожній вказівник до села Полянь, колег по роботі Поліщука було про це повідомлено.

Неподалік храму в селі Кривин відбувся черговий перепочинок. В’ячеслав знову приліг, простягши ноги на стінку автомобільного багажника. Це привернуло увагу двох місцевих жительок.

- Ой, діточки! Бачу цьому чоловікові зле. Давай­те, несіть його до моєї оселі та мерщій викликайте швидку допомогу, - забідкалась баба Марія.

Коли вона почула, що це не хворий, а втомлений тривалим пішим переходом житель Нетішина, то аж сплеснула в долоні, мовляв, і гадки не мала, що можна так далеко ходити.

А тим часом все частіше чулися телефонні дзвінки на наших мобільних телефонах. На зв’язок виходили колеги В’ячеслава – Людмила Малько, Юрій Шевчук, Ярослав Андрійчук та інші.

Біля адміністративно-побутового корпусу Хмельницької АЕС відбулась урочиста зустріч рекордсмена. Його із досягненням приві­тав заступник генера­ль­ного директора ХАЕС з кадрів і соці­ального розвитку Віктор Демидюк, керівники гідротех­нічного цеху та інших підрозділів, також рідна сестра Євгенія. Під оплески та вітання було оголошено, що Національний проект «Книга рекордів України» засвідчує досягнення В’ячеслава Поліщука, який протягом 21 години 5 хвилин зумів пройти пішки дистанцію 138 кілометрів. Це визнано рекордом України і виступає свідченням загального визнання. Його було відзначено відповідним Дипломом.

«ДЯКУЮ, БАТЬКУ,  ЗА МІСТО ТА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЮ»

Під час встановлення рекорду В’ячеслав Поліщук розповів, що присвячує його рідній школі у селищі Ямпіль, черговому своєму ювілею (в наступному році виповниться 55 років - прим. авт.) та першому директорові Хмельницької АЕС Олексію Троценку, який у такий самий день рівно 36 років тому прибув у наші краї, щоб дати поштовх будівництву міста Нетішин та Хмельницької АЕС. Саме це стало несподіванкою для Олексія Івановича, який перебував у лікарні. Саме до лікарняної палати у супроводі представників газет «Перспектива» та «Неті­шин­ський вісник» навідався В’ячеслав Полі­щук.

Перший директор уважно почитав текст на рекордному дипломі, подякував за велику шану та повагу до себе. А потім пригадав багато цікавих моментів, які трапились у житті під час будівництва міста та електростанції.

- Дякую, батьку, за чудове місто, в якому мені приємно жити, за електростанцію, яка дає хліб і до хліба багатьом людям, - на завершення візиту сказав В’ячеслав Поліщук.

Олександр Шустерук

Фото  автора  та  Віктора  Гусарова