Паломництво на гору Афон

здійснив начальник дільниці підготовки і комплектації виробництва енергоремонтного підрозділу Хмельницької АЕС Петро Алексюк

У людини трапляється період, коли виникає потреба у переосмисленні прожитих років, свого місця у повсякденному житті. Донедавна відпустки Петро Алексюк проводив за благоустроєм оселі у селі Старий Кривин Славутського району. Була також нагода для оздоровлення у різних профілактичних пансіонатах. Але одного разу він усвідомив, що у світі існують цінності, якими не може нехтувати православна людина. Принаймні потрібно відвідати хоча б одну святиню, пов’язану з життям Ісуса Христа. Два роки тому  вперше його нога ступила на єрусалимську землю. Відвідуючи храми, він молився за здоров’я рідних та знайомих, навіть попросив божої опіки над колективом рідного йому енергоремонтного підрозділу. Там він дізнався про правічні традиції таких світових релігій, як християнство, іслам, іудаїзм. Це стало поштовхом для ознайомлення із ще одним поширеним віросповіданням – буддизмом. Перебуваючи у Китаї, він відвідав легендарний монастир Шаолінь. А минулоріч у житті Петра Васильовича відбулась ще одна знаменна подія – став свідком сходження Святого вогню в храмі Єрусалима.

«Петре Васильовичу, ти вже багато дізнався про життя та подвижництво Ісуса Христа, а у християнстві існують також святині, пов’язані із Матір’ю Божою, зокрема гора Афон», – одного разу в розмові зауважив знайомий.

Ці слова запали в душу нетішинському прочанину. Спочатку засів за довідкову літературу, «прошерстив» туристичні сайти. Напередодні зустрічі Нового року об’явив дружині: маю побувати на святій горі…

Останнім часом у Петра Алексюка склались добрі стосунки з різними туристичними операторами. Почувши про нові наміри клієнта, вони доклали усіх зусиль, щоб відвідини грецької гори Афон відбулися. Але попервах довелось одержати спеціальну візу для поїздки на святу землю.

Перші знання про Грецію у Петра Алексюка склались за шкіль­ною партою, коли вивчав історію давніх часів. І коли літак приземлився у Афінах, мимоволі пригадались легенди та міфи древньої Еллади.  Гора Афон овіяна величезною кількістю неймовірних переказів. В одному з них розповідається, що коли титани повстали проти богів, Посейдон піднявся  з дна морського і придавив на березі велетня на ім’я Афон. За біб­лій­ними відомостями, коли Божа мати Марія  пропливала повз Афон, то була настільки зачарована цими землями, що попросила у Бога їх для себе. З тих пір вона свою земну долю пов’язала з цією благодатною землею, за­повідаючи, аби вона призначалась для всіх, хто прагне до спасіння і надії на Господа.

У перші дні перебування у Греції Петро Алексюк вирішив оглянути  цікаві пам’ятки архітектури. Спочатку дістався місцевості, яка називається Метеорами. Це цілий комплекс скель із розташованими на них різними монастирями. Метеори нагадують кам’яних велетнів і знаходяться на півночі Греції, в горах Фессалії, поряд з містечком Калам бака. Про Ме­тео­ри кажуть, що це унікальний монастирський комплекс, рівного якому немає в світі. Тисячо­літтями розмивалося кам’яне дно стародавнього моря, яке знаходилося на місці нинішньої Фессалійської долини, потім море відступило, залишивши химерні скелі. Назва Метеори означає «ширяння у повітрі». Починаючи з Х століт­тя у цій місцевості  на скелях побудовано 24 монастирі. На сьогод­нішній день діючих лише шість.

- Важко описати красу і велич Метеорів, - ділиться враженнями Петро Алексюк. - Щоб піднятися східцями з долини до висотного монастиря, треба затратити близько півгодини. Така мандрівка втомлює. Але коли з висоти дивишся на довкілля, складається враження про близьку присутність Всевиш­нього. Взагалі важко усвідомити, як місцевим ченцям вдалося на крутих скелях спорудити такі уні­кальні архі­тект­урні споруди.

Під час перебування у місті Салоніки Петро Васильович довідався, що в одному з місцевих храмів покояться мощі святого Дмитра Салунського. Саме він є покровителем храму в селі Старий Кривин. Отож наш паломник скористався можливістю прикластись до святині.

Згодом Петро Алексюк дістався території, на якій стоїть гора Афон. Це одна з найголовніших святинь православ’я. Історичні джерела свідчать, що перед тим, як почати зведення Київської Лаври, Антоній Печерський ходив за благословінням на Афон.

Місцеві ченці стверджують, що над вершиною гори завжди блукає хмара, вони впевнені, що це сама Діва Марія спостерігає за життям Афона. Жодній люди­ні не вдалося сфотографувати її, тим більше, що використання будь-якої знімальної апаратури категорично заборонено.

 З давніх часів в Афонські монастирі здійснюють паломництво православні християни з усього світу. При кожному монастирі є спеці­аль­ний будинок - архон­­да­рі­ки, де мешкають пало­м­н­ик­и. При архондаріках служать ченці - архондаріси, які допомагають приїжджим оселитися і проводять коротку оглядову екскурсію.

За словами Петра Алексюка, Афон - це автономна держава пло­щею майже в 336 тисяч квадратних метрів, яка має свій Статут, визнаний урядом Греції, і представництво в Парламенті.  Доступ з боку суші на Афон контролює воєнізована охорона, прибути до півострова  можна тільки  морем на катері з Салоніків, пройшовши дуже суворий «митний контроль». Життя тут дуже незвичайне, ченці живуть без елементарних благ цивілізації, в багатьох­ скитах немає навіть електрики. На Афоні не їдять м’ясо, не курять, не носять відкритий одяг і навіть не купаються в морі. У монастирях печуть хліб - він і є основою раціону тутешніх жителів. Ченці можуть дозволити собі випити червоного вина для додання бадьорості. У місцевих монастирях зібрані унікальні рукописи, книги та чудотворні ікони. Вважається, що все в цих місцях набуває особливої благодатної сили, яка допомагає зціленню від багатьох недуг.

Мешкаючи у монастирській обителі, відвідуючи місцеві святині, Петро Алексюк помітив, що відсутність благ циві­лізації, без яких важко уявляє своє життя сучасна людина, спонукає до роздумів про духовне, вічне. Тут зцілюється сама душа. Мимоволі виникає велике бажання присвятити себе служінню добру, милосердю, всепрощенню.

Олександр Шустерук

Фото  з домашнього архіву

 Петра Алексюка